Питання І блоку
1. Апаратне забезпечення ПК.
2. Програмне забезпечення ПК.
3. Клавіатура. Основні блоки та їх призначення.
4. Робочий стіл Windows. Основні об'єкти Windows. Поняття каталогу, файлу, основні типи файлів, поняття імені і розширення файлу у Windows. Прийоми роботи з мишею.
5. Діалогові вікна Windows. Елементи діалогових вікон.
6. Властивості Панелі задач. Головне меню Windows. Призначення основних пунктів.
7. Пошук файлів і папок у Windows
8. Стандартні та службові програми Windows.
9. Пошук інформації в Інтернет.
10. Створення та робота з поштовою скринькою




Питання ІІ блоку

1. Призначення Microsoft Word, способи запуску, структура вікна.
2. Робота з декількома документами в текстовому редакторі Microsoft Word. Режими відображення документа на екрані, зміна масштабу відображення.
3. Зміна параметрів шрифтів і абзаців у текстовому редакторі Microsoft Word. Табуляція.
4. Використання списків і колонок у текстовому редакторі Microsoft Word.
5. Створення і робота з таблицями у текстовому редакторі Microsoft Word.
6. Вставка нумерації сторінок, створення буквиці, використання колонтитулів у документах Microsoft Word.
7. Вставка малюнків та малювання засобами Microsoft Word.
8. Вставка формул та діаграм у документи Microsoft Word.
9. Вставка спеціальних символів, відсутніх на клавіатурі, у документ Microsoft Word. Обрамлення і заливання абзаців. Рамка сторінок.
10. Підготовка документів до друку та друк документів у текстовому редакторі Microsoft Word.





Питання ІІІ блоку

1. Табличний процесор Microsoft Excel. Виклик програми, структура вікна.
2. Форматування електронної таблиці. Зміна числових форматів у табличному процесорі Microsoft Excel.
3. Виконання обчислень за допомогою формул у табличному процесорі Microsoft Ехсеl. Редагування і копіювання формул. Абсолютні і відносні адреси комірок.
4. Використання функцій у табличному процесорі Microsoft Excel.
5. Бази даних у Microsoft Excel. Використання Автофільтру та розширеного фільтру.
6. Побудова діаграм у Ехсеl.
7. Запуск програми Microsoft Access. Основні об’єкти БД. Способи проектування таблиць у Microsoft Access.
8. Створення зв’язків, запитів, форм та звітів у Microsoft Access.
9. Призначення Power Point. Технологія створення презентації.
10. Анімація. Довільний показ слайдів.



























Відповіді до І блоку питань

1. Апаратне забезпечення ПК

Основні блоки IBM PC.
Звичайно персональні комп'ютери IBM PC складаються з таких частин (блоків):
• системного блока (у ньому зберігаються внутрішні пристрої);
• монітора (або дисплея) - призначений для виводу на екран текстової і графічної інформації.
• клавіатури, що дозволяє вводити символи в комп'ютер;
• маніпулятора „миші” (призначений для запровадження команд).
В залежності від призначення розрізняють такі категорії ПК: настільні (desktop), блокнотні (notebook), карманні (pocket), наколінні (laptop).
Системний блок. Хоча з усіх частин комп'ютера системний блок виглядає найменш ефектно, саме він є в комп'ютері „головним”.
Корпус визначає не тільки зовнішній вигляд системного блока, але задає певне розміщення материнської плати та інших вузлів ПК. Є корпуси з горизонтальним розміщенням материнської плати (desktop) та вертикальним розміщенням (tower).
На передній панелі є кнопка Power (живлення) Reset (перезавантаження), а також індикаторні лампочки, що символізують про включене живлення та роботу жорсткого диску.
У системному блоці розташовуються всі основні вузли комп'ютера, його внутрішні пристрої:
• електронні схеми, що управляють роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять, контролери пристроїв і т.д.);
• блок живлення, що перетворює електроживлення мережі в постійний струм низької напруги, що подається на електронні схеми комп'ютера;
• накопичувачі на гнучких і жорстких магнітних дисках, на оптичних дисках;
• система вентиляції, що забезпечує необхідний температурний режим для мікропроцесора;
додаткові вузли: дисковод для СD, звукова карта, внутрішній модем та інш.
Мікропроцесор. Самим головним елементом у комп'ютері, його „мозком”, є мікропроцесор - невеличка (у декілька сантиметрів) електронна схема, що виконує всі обчислення й опрацювання інформації. У комп'ютерах типу IBM PC використовуються мікропроцесори різноманітних фірм. Більш ранні моделі комп'ютерів, як правило, були оснащені процесорами фірми Intel. Вони мали таку класифікацію: 8088, 80286, 80386 (модифікації SX і DX), 80486 (модифікації SX, SX2, DX, DX2 і DX4). Сьогодні з'явилася величезна кількість різних моделей від різних виробників. Перерахуємо найбільше популярні з них:
Intel - Celeron, Pentium III, Pentium IV;
AMD - K5, K6, K6-2,K7.
Мікропроцесор складається з трьох основних частин:
• арифметико-логічний пристрій (АЛП);
• пристрій управління (ПУ);
• регістри.
АЛП призначений для виконання арифметичних та логічних операцій над даними. Дані беруться з регістрів пам’яті процесора.
ПУ настроює МП на виконання операцій у потрібному порядку, управляє всім ходом обробки інформації згідно із заданим алгоритмом.
Регістри – це пристрій високої швидкодії, який призначений для зберігання даних, команд, кодів, що надходять із АЛП і ПУ.
Характеристики Мікропроцесора:
Тактова частота – це тривалість одного такту роботи МП. Однакові моделі мікропроцесорів можуть мати різну тактову частоту - чим вище тактова частота, тим вище продуктивність і ціна мікропроцесора. Тактова частота вказує швидкість виконання елементарних операцій всередині мікропроцесора. Тактова частота вимірюється в мегагерцах (МГц). Часто тактова частота вказується слідом за моделлю мікропроцесора, наприклад Pentium/330 МГц.
Щорічно потужність мікропроцесорів подвоюється! („Закон Мура”).
Розрядність – це кількість розрядів у війкових числах, які обробляє МП за один такт (8, 16, 32, 64).
Наявність вбудованої кеш-пам’яті. Для прискорення доступу до оперативної пам'яті використовується спеціальна кеш-пам’ять, що надшвидко діє, розташовується вона як би “між” мікропроцесором і оперативною пам'яттю і зберігає копії найбільш часто використовуваних ділянок оперативної пам'яті. При зверненні мікропроцесора до пам'яті спочатку проводиться пошук потрібних даних у кеш-пам’яті. Оскільки час доступу до кеш-пам’яті в декілька разів менше, ніж до звичайної пам'яті, а в більшості випадків необхідні мікропроцесору дані вже утримуються в кеш-пам’яті, середнє час доступу до пам'яті зменшується.
Внутрішня пам’ять поділяється на: оперативну та постійну.
Оперативна пам'ять. Дуже важливим елементом комп'ютера є оперативна пам'ять. Саме з її процесор бере програми і вихідні дані для опрацювання, в ній він записує отримані результати. Назву «оперативна» ця пам'ять одержала тому, що працює дуже швидко, так що процесору практично не потрібно чекати при читанні даних із пам'яті або запису в пам'ять. Проте дані, що в ній зберігаються тільки поки комп'ютер ввімкнений. При вимиканні комп'ютера вміст оперативної пам'яті як правило стирається Часто для оперативної пам'яті використовують позначення ОЗП (оперативний запам’ятовуючий пристрій) або RAM (random access memory, тобто пам'ять із довільним доступом).
Від кількості встановленої в комп'ютері оперативної пам'яті залежить, із якими програмами Ви зможете на ньому працювати. При недостатній кількості оперативної пам'яті багато програм або зовсім не будуть працювати, або стануть працювати вкрай повільно. Сьогодні необхідним для комфортної роботи рахується кількість оперативної пам'яті 1 Гбайт і вище.
Постійна пам'ять, у якій дані занесені при виготовленні: тестові програми, програми для управління основними периферійними пристроями (дисковод, монітор, клавіатура), інформація про місцезнаходження операційної системи. Як правило, ці дані не можуть бути змінені, виконувані на комп'ютері програми можуть тільки їх зчитувати. Такий вид пам'яті звичайно називається ROM (read only memory) або ПЗП (постійний запам'ятовуючий пристій,).
У комп'ютері в постійній пам'яті зберігаються програми. Оскільки велика частина цих програм пов'язана з обслуговуванням вводу і виводу, часто вміст постійної пам'яті називається BIOS (Basic Input-Output System, або базова система вводу і виводу). BIOS - це набір програм умонтованих у постійну пам'ять комп'ютера, що призначені для перевірки устаткування комп'ютера, містить сценарій початкового завантаження комп'ютера і програми для виконання базових функцій по обслуговуванню устроїв комп'ютера.
У BIOS утримується також програма настроювання конфігурації комп'ютера (SETUP). Вона дозволяє встановити деякі характеристики пристроїв комп'ютера (типи відеоконтролера, жорстких дисків і дисководів для дискет, часто також режими роботи з оперативною пам'яттю, запит пароля при початковому завантаженні і т.д.). Як правило, програма настроювання конфігурації викликається якщо користувач під час початкового завантаження натисне певну клавішу або комбінацію клавіш (частіше усього клавішу ).
Пристрої збереження інформації
Гнучкі диски (дискети) дозволяють переносити документи і програми з одного комп'ютера на інший, а також зберігати інформацію, не використовувану постійно на комп'ютері.
Найбільше поширені дискети розміром 3,5 дюйми. Дискети різняться одна від одної по своїй ємності, тобто кількості інформації, що на них можна записати. Тридюймові дискети мають ємність 1,44 Мбайт.
Захист дискет від запису. На дискетах розміром 3,5 дюйми є спеціальний перемикач - засувка, що дозволяє або забороняє запис на дискету. Запис на дискету дозволено, якщо отвір, що закривається засувкою, закрито, і заборонено, якщо цей отвір відкритий.
Накопичувачі на жорсткому диску (вони ж жорсткі диски, вони ж вінчестери) призначені для постійного збереження інформації, використовуваної при роботі з комп'ютером. Жорсткі диски забезпечують найбільше швидкий доступ до даних, високі швидкості читання і запису даних.
Жорсткий диск є практично у всіх сучасних комп'ютерах типу IBM PC. Можлива установка і декількох жорстких дисків (іноді це збільшує швидкодію комп'ютера або обходиться дешевше).
Характеристики. Для користувача жорсткі диски відрізняються один від одного наступними характеристиками:
• ємністю, тобто тим, скільки інформації поміщається на диску;
• швидкодією, тобто часом доступу до інформації, швидкістю читання і запису інформації;
Ємність диску. Основна характеристика жорсткого диска - це його ємність, тобто кількість інформації, розміщуваної на диску. Перші жорсткі диски для IBM PC мали ємність 5 Мбайт. Зараз у що випускаються комп'ютери частіше усього встановлюються жорсткі диски ємністю від 160 Гбайт.
Дисководи для компакт-дисків. Існують CD-ROM, які призначені для читання та запису CD-R (запис можливий тільки 1 раз) та CD-RW (запис можливий багато разів) дисків. Ємність CD-дисків становить 700 Мбайт. DVD-ROM призначений для читання та запису CD-R, CD-RW, DVD-R, DVD-RW дисків. Ємність DVD-дисків становить – 4,7 Гбайт.
USB-накопичувачі. Використовують USB роз’єм. Пристрій який може також зчитувати інші види карт пам’яті називають Card-reader. Середня ємність USB-накопичувачів від 1Гбайт до 32 Гбайт.
Периферійні пристрої:
Сканери призначені для запровадження в комп'ютер графічних зображень і тексту. Принцип дії сканера заснований на перетворенні зображення в електричні сигнали. Зображення накладається на поверхню, під яким установлена лінійка фотоелементів. Ця лінійка зі світловим променем сканує по зображенню і далі світлові сигнали перетворяться в електричні.
Сканери бувають ручні, планшетні, роликові і проекційні.
Ручні сканери користувач самий переміщає по поверхні зображення. За один прохід уводиться смуга зображення. Потім робляться другий і наступні проходи доти, поки не буде уведено всіх зображення.
У планшетних сканерах лист із зображенням лягає на спеціальну поверхню. Потім здійснюється автоматичне сканування всього зображення і запровадження його в комп'ютер.
У барабанних сканерах зображення на листі паперу протягається через сканер. Після зчитування лист виводиться зі сканера.
Проекційні сканери використовують в основному для запровадження проекцій трьохвимірних предметів.
Основною характеристикою сканера є розв’язувальна здатність.
Принтер (друкувальний пристрій) призначений для виводу інформації на папір. Звичайно принтери можуть виводити не тільки текстову інформацію, але також малюнки і графіки. Одні принтери дозволяють друкувати тільки в одному кольорі (чорному), інші можуть виводити також і кольорові зображення.
Матричні принтери. Матричні принтери раніше були найбільше поширеними принтерами для IBM PC. Зараз ці принтери сильно потіснені струминними і лазерними, тому що забезпечують значно гіршу якість преси, шумлять при роботі і не використовуються для кольорового друку. Проте матричні принтери застосовуються дотепер, тому що вони дешеві, а вартість відбитої сторінки в них найнижча.
Принцип друку матричних принтерів такий: голівка принтера, що друкує, містить вертикальний ряд тонких металевих стрижнів (голок). Голівка рухається уздовж що друкується рядка, а стрижні в потрібний момент ударяють по папері через стрічку з фарбою. Це і забезпечує формування на папері символів і зображень.
Струминні принтери. Струминні принтери зараз є одним із найбільше поширених типів принтерів для IBM PC. У струминних принтерах зображення формується мікрокаплями спеціального чорнила, що викидаються на папір через сопла в голівці, що друкує. На відміну від матричних принтерів, струминні принтери працюють із набагато меншим шумом, забезпечують кращу якість друку і найдешевшої кольорової друку прийнятної якості. Проте вартість відбитої сторінки на них - вище, ніж на матричних принтерах.
Лазерні принтери. Лазерні принтери забезпечують найкращу (близьку до типографічної) якість чорно-білого друку, а кольорові лазерні принтери - також і дуже високу якість кольорового друку. У лазерних принтерах використовується принцип ксерографії: зображення переноситься на папір із спеціального барабана, до якого електрично притягаються частинки фарби (тонера). Відмінність від звичайного копіювального апарата складається в тому, що барабан , що друкує , електризується за допомогою лазера по командах із комп'ютера. Лазерні принтери забезпечують найвищу серед усіх принтерів швидкість друку і не потребують спеціального паперу.
Спеціальні принтери для кольорової друку. Для одержання високоякісних кольорових зображень використовуються спеціальні види принтерів. Найкращі зображення (практично фотографічної якості) утворюються на так називаних сублімаційних (dye sublimation) принтерах. У них барвні стрічки нагріваються до температури біля 400˚С, при цьому барвник випаровується і переноситься на спеціальний папір. Проте ці принтери і видаткові матеріали для них коштують дуже дорого.










2. Програмне забезпечення ПК

Комп’ютер – це універсальний пристрій для обробки інформації. Для того щоб комп’ютер оброблював інформацію і керував приєднаними до нього периферійними пристроями, необхідно скласти точну інструкцію на зрозумілій комп’ютеру мові. Така інструкція називається програмою. А сукупність програм, які забезпечують обробку різноманітної інформації і керування периферійними пристроями, – програмним забезпеченням. Сам по собі комп’ютер, його апаратна частина, або “залізо”, не володіє ніякими знаннями. Все, що повинен “знати” комп’ютер, щоб писати, рахувати, Розв´язувати задачі, будувати графіки, малювати малюнки, закладено в програмах.
Комп’ютер = апаратні засоби + програмне забезпечення
Використовуючи різне програмне забезпечення, можна перетворити комп’ютер в робоче місце інженера-конструктора або модельєра, секретаря-референта або бухгалтера, агронома або редактора. Комп’ютер може стати повноправним партнером в грі. При цьому він використовує різні пристрої вводу і виводу інформації (ви вже знаєте, які), подібно до того, як людина користується різними органами відчуття для отримання і передачі інформації.
Всі програми, які використовуються при роботі на комп’ютері, можна поділити на три великі групи:
• системні програми, які забезпечують повноцінну роботу комп’ютера і всіх його периферійних пристроїв;
• інструментальні програми, які дозволяють розробляти нові програми для комп’ютера (до них відносяться мови програмування);
• прикладні програми, які розв’язують сформульовані людиною конкретні задачі.
Системні програми
Світ системних програм великий, так як системні програми забезпечують:
 роботу комп’ютера;
 керування всіма периферійними пристроями;
 роботу комп’ютера в мережах;
 перевірку працездатності комп’ютера і його периферійних пристроїв і ще багато іншого.
До системних програм відносяться:
 операційні системи;
 програми-оболонки;
 драйвери;
 утиліти.
Мозок і серце комп’ютера – це мікропроцесор, його органи відчуттів – це різні периферійні пристрої, які дозволяють вводити і виводити інформацію, тобто які забезпечують спілкування з людиною. А ось “душа” комп’ютера – це одна з самих головних системних програм, яка отримала назву операційна система. На IBM-сумісних комп’ютерах в більшості випадків встановлена операційна система MS–DOS (Microsoft Disk Operating System), розроблена фірмою Microsoft або будь-який із аналогів цієї операційної системи, розроблених іншими фірмами, наприклад: PC DOS, розроблена фірмою IBM; Novell DOS, створена фірмою Novell. Існують більш потужні операційні системи родини UNIX, LINUX, OS/2, Windows 98, Windows ХР і т.д.
Операційна система – це сукупність програм, призначених для управління ресурсами комп’ютера (оперативна пам’ять, місце на диску, периферійні присторої і т.д.) та обчислювальними процесами, а також для взаємодії користувача з апаратурою.
Помічником користувача в спілкуванні з комп’ютером виступають також чудові програми із родини системних – операційні оболонки. На IBM-сумісних комп’ютерах вставлена одна з найбільш популярних оболонок – Norton Commander. Будь-який користувач, працюючий на IBM-сумісному комп’ютері, знає цю програму-оболонку. Її по праву можна назвати однією з самих популярних програм-оболонок.
Особливий інтерес являє програма-оболонка Windows 3.1, яка була розроблена фірмою Microsoft. Створюючи цю оболонку, розроблювачі старались максимально полегшити взаємодію користувача з комп’ютером: Windows спілкується з користувачем за допомогою невеликих малюнків, які називаються піктограмами або іконками (від англійського icon), вибір малюнків здійснюється за допомогою “миші”. Починаючий користувач має можливість отримати на екрані допомогу, яка весь час знаходиться “під рукою”.
Драйвери – розширюють можливості ОС та дозволяють працювати їй з зовнішніми пристроями.
Утиліти – група программ, яка включає в себе:
• програми резервування – дозволяють швидко скопіювати потрібну інформацію, що знаходиться на жорсткому диску, на дискети, ZIP-диски або касети стримера.
• антивірусні програми – призначені для запобігання зараження комп’ютерним вірусом і ліквідації наслідків зараження (DrWEB, Norton Antivirus).
• програми-архіватори дозволяють за рахунок застосування спеціальних методів „упаковки” інформації стискати інформацію на дисках, тобто створювати копії файлів меншого розміру, а також об’єднувати копії декількох файлів в один файл (WinZIP, WinRAR, WinArj).
• програми-русифікатори пристосовують інші програми (звичайно ОС) для роботи з російськими літерами.
• програми для діагностики комп’ютера дозволяють перевірити конфігурацію комп’ютера та роботоздатність його пристроїв.
Інструментальні програми
Цей великий клас програм, який об’єднує мови програмування, системи управління базами даних і інструментальні засоби по розробці систем штучного інтелекту. Можна сказати, що це спеціальні програмні інструменти, які дозволяють розробляти програмне забезпечення. Для того щоб виготовити будь-який найпростіший виріб, наприклад іграшку, потрібні спеціальні пристосування. До речі, іграшки випускаються на великих фабриках, які оснащені сучасним обладнанням. Для того щоб розробити нові програми, також потрібна така “фабрика”, тільки особлива, і в якості станків і інструментів тут використовується комп’ютер і інструментальні програми.
Мови програмування – це найбільш відомий клас інструментальних програм. Ми думаємо, що ви також чули про них. Ви вже знаєте, що комп’ютер розуміє і розв’язує задачі, тільки якщо вони написані на особливих мовах, які перекладаються потім в набори інструкцій, зрозумілих для мікропроцесора (машинні коди). Ось ці мови, зрозумілі комп’ютеру і які дозволяють розв’язати різноманітні задачі, і отримали назву мов програмування. Всі ці мови мають одну чудову властивість – вони являються алгоритмічними (від терміну “алгоритм”, який означає систему розпоряджень про виконання в певному порядку операцій, які дозволяють розв’язувати задачі певного класу).
Алгоритмічна мова має багато ознак справжньої мови, наприклад своєрідний алфавіт ( набір символів), синтаксис (набір правил з’єднання символів). Знання алгоритмічних мов необхідне і дуже важливе для програміста.
Будь-яка мова програмування має обмежені можливості: містить тільки визначений набір символів і строгі правила, яким підчиняється запис слів і речень; має свої, властиві тільки цій мові особливості.
Прикладні програми
Це ті програми, які дозволяють вирішувати різні проблеми користувачів, наприклад: навчальні програми, які використовуються в школах, інститутах; програми-редактори, які допомагають оброблювати тексти, малюнки, графіки і т.д. Це самий великий клас програм, з якими зустрічається будь-яка людина, якщо вона живе в сучасному комп’ютеризованому суспільстві. Такі програми працюють в житлових конторах, поліклініках, магазинах, офісах, банках, міліції, ДАІ. Без цих програм сучасне суспільство просто не може існувати.

3. Клавіатура. Основні блоки та їх призначення

Клавіатура – це пристрій введення інформаціїї в комп’ютер.
Клавіатура ПК складається з 5 груп клавіш: 1) алфавітно-цифрова, 2) числова клавіатура, 3) клавіатура керування курсором і редагування, 4) функціональна клавіатура, 5) спеціальна клавіатура.
Алфавітно-цифрові клавіші. Алфавітно-цифрові клавіші знаходяться в лівому нижньому великому блоці. При натисканні на клавіші в комп'ютер вводиться алфавітно-цифровий символ.
Зліва і справа від блока алфавіту знаходяться дві допоміжні клавіші - перемикачі регістра. Якщо просто натискати клавіша алфавіту на екрані будуть друкуватися маленькі (рядкові) буква. Щоб надрукувати заголовні (прописні) букви, треба натиснути й утримувати клавішу , потім натискати клавіша алфавіту. Зліва на клавіатурі знаходиться ще одна допоміжна клавіша - фіксація регістра, після однократного натискання якої в правом верхньому рогові займеться лампочка , при цьому можна постійно вводити заголовні букви, не прибігаючи до одночасного натискання . Це правило не поширюється на клавіші, що знаходяться в першому поверх ряду в блоці алфавіту. У основному, цей ряд складається з клавіш із цифрами. Над цифрами зображені спеціальні символи. Якщо просто натискати клавіша верхнього ряду, то будуть друкуватися цифри або символи, що зображені на клавішах знизу. Якщо одночасно натиснути клавішу і будь-яку клавішу верхнього ряду, то будуть друкуватися символи, що зображені на клавішах поверх.
Клавіша <Прогалина>. Як і на друкарській машинці, найбільша клавіша, що розташовується під блоком алфавітно-цифрових клавіш, застосовується для запровадження прогалини (порожнього символу). При натисканні на цю клавішу вводиться прогалина, незалежно від того, чи встановлений режим запровадження латинських або російських букв, натиснута або немає клавіша
РЕЖИМИ введення російських і латинських букв. У режимі запровадження латинських букв при натисканні на будь-яку алфавітно-цифрову клавішу вводиться латинська буква або символ, зображений у лівій частині клавіша (звичайно ці букви і символи намальовані на клавішах чорним цвітом у лівій частині клавіш). А в режимі запровадження російських букв при цьому вводиться російська буква або символ, зображений у правій частині клавіша (звичайно ці букви і символи намальовані на клавішах червоним цвітом у правій частині клавіш). Переключення цих режимів виконується, як правило, за допомогою комбінації клавіш правий + - для переходу на латинський алфавіт і лівий + - для переходу на російський алфавіт.
Функціональні клавіші. На верхній частині клавіатури розташовується блок так називаних функціональних клавіш -
Порядок використання цих клавіш визначаються програмою й операційною системою, із якими Ви в даний момент працюєте. Часто програми встановлюють ті або інші значення і для комбінацій функціональних клавіш із клавішами , і .
Клавіша керування курсором. Клавіша <>, <>, <>, <>,, , , називають клавішами керування курсором. Текстовим курсором називається спеціальний символ, що вказує місце в рядку, куди буде вводитися такий символ. Він може мати вид мерехтливого прямокутника або вертикального штриха. Клавіша керування курсором призначені для пересування по тексту або по командах меню. Клавіша і переміщають курсор у початок і кінець рядка.
Цифрова клавіатура. Блок клавіш у правій частині стандартної 102-клавішної клавіатури використовується для двох цілей. У режимі блокування цифр (режим «Num Lock») цей блок зручний для запровадження числової інформації і знаків арифметичних дій, У цьому режимі при натисканні на клавіші з цього блока вводяться цифри від 0 до 9 і крапка. А якщо режим «Num Lock» виключений, те ці клавіші дублюють клавіші керування курсором, а також клавіша і . Вмикання і вимикання режиму блокування цифр здійснюється натисканням клавіші .
Клавіша і . Клавіша або (Delete - видалення) звичайно використовується для видалення символів виділеного фрагмента тексту, справа від курсору.
Клавіша або (Insert - вставка) виконує деякі функції в різноманітних програмах.
Клавіша . Клавіша звичайно використовується для закінчення запровадження того або іншого об'єкта.
Інші спеціальні клавіші. Крім перерахованих клавіш, на клавіатурі є ще декілька спеціальних клавіш.
Backspace. Клавіша звичайно видаляє символ, що знаходиться зліва від курсору.
Esc. Клавіша використовується для скасування якогось дії, виходу з режиму програми і т.д.
Tab. Клавіша (табуляція) при редагуванні текстів звичайно використовується для переходу до іншої позиції табуляції. У інших програмах її значення може бути іншим: переключення між полями запиту і т.д.
PrtSc. Клавіша (Print Screen, преса екрана) використовується для друку вмісту екрана, копіювання його у файл або буфер обміну Windows і т.д.
На клавіатурі є спеціальні клавіші , і . Вони призначені для зміни значень інших клавіш.
Індикатори режимів. У правом верхньому рогові клавіатури розташовуються індикатори режиму блокування цифр (Num Lock), режиму прописних букв (Caps Lock) і режиму блокування прокручування (Scroll Lock). Ці індикатори запалюються при умиканні відповідних режимів, а при вимиканні цих режимів - погасають. Вмикання і вимикання зазначених режимів здійснюється натисканням на однойменні клавіші , <Сарs Lock>, < Scroll Lock>.

4. Робочий стіл Windows. Основні об'єкти Windows. Поняття каталогу, файлу, основні типи файлів, поняття імені і розширення файлу у Windows. Прийоми роботи з мишею

При вмиканні комп’ютера, на якому встановлена операційна система Windows, на екрані монітора з’являється головне вікно, яке називають Робочим столом.
На робочому столі можуть бути піктограми різних об’єктів: дисків, папок, програм, документів, пристроїв, засобів налагодження, засобів для роботи у мережі. Набір об’єктів і порядок їх розташування на робочому столі залежать від потреб і смаків користувача.
Піктограма – це невелика картинка, яка надається об’єкту в залежності від його типу.
Ярлик – це не сам об’єкт, а лише шлях до нього, який служить для швидкого доступу до обєкту (програму, папку, принтер і т. д.). В нижньому лівому куточку має чорну стрілочку.
Головний об’єкт – папка «Мой компьютер». За його допомогою можна відшукати і запустити будь-яку програму, відкрити будь-яку папку, знайти і обробити будь-який документ.
«Корзина» - це папка, призначена для зберігання знищених об’єктів.
У папці «Мои документы» операційна система створює папки Мої малюнки, Моя музика. Користувач може у ній створювати інші папки, щоб забезпечити зручне зберігання власних файлів.
Папка «Сетевое окружение» забезпечує доступ до файлів, папок та програм, розміщених на інших комп’ютерах. За умови, що даний комп’ютер підключений до мережі.
Внизу екрану розташована горизонтальна смужка, яку називають Панеллю задач. На цій панелі постійно розташована кнопка «Пуск», за допомогою якої відкривається Головне меню операційної системи. З натисканням цієї кнопки починається робота в середовищі Windows. Крім того на Панелі задач розташовуються кнопки всіх відкритих додатків (запущених програм), з якими працює користувач, а також індикатор перемикання мови клавіатури, годинник, а за наявності звукової карти – значок регулятора звука. Наявність Панелі задач дозволяє завжди бачити, які програми запущені, навіть коли їх вікна згорнуті, а також дає можливість натисканням кнопок додатків швидко переходити з одного додатку до іншого.
Папка (каталог) – призначена для зберігання різних об’єктів: файлів та інших папок (каталогів).
Файл – це організована сукупність даних, що розміщена на диску, має ім’я і в процесі зберігання, передавання і обробки вважається єдиним цілим. Ім’я файлу складається з назви і типу файлу. Назва файлу у Windows може включати англійські, російські, українські літери і цифри, а також майже всі розділові і спеціальні знаки (_ $ # & @ ! % ( ) { } ‘ ~ ^). Не можна використовувати службові символи: / \ : * ? « < > |.
Тип файлу (або Розширення) – у більшості випадків має 2-4 символи. Назву файлу призначає користувач, тип – операційна система. Деякі розширення:
.txt – текстові файли; .doc – файли документів Word;
.bat – командні файли; .xls - файли документів Excel;
.com, .exe – виконувані файли; .bmp - файли документів Paint.
Прийоми роботи з мишею:
• Виділення об’єкту: пересуваючи мишу, помістити її курсор на піктограму потрібного об’єкту, натиснути і відпустити ліву кнопку миші. Піктограма об’єкту прийме виділений колір.
• Викликати контекстне меню: помістити курсор миші на піктограму потрібного об’єкту, натиснути і відпустити на ньому праву кнопку миші. З’явиться меню зі списком команд, можливих для роботи з цим об’єктом.
• Перемістити: помістити курсор миші на піктограму потрібного об’єкту, натиснути і тримати ліву кнопку миші, перемістити об’єкт на нове місце, відпустити кнопку.
• Відкрити або запустити об’єкт: помістити курсор миші на піктограму потрібного об’єкту, швидко двічі натиснути і відпустити ліву кнопку, не пересуваючи миші.


5. Діалогові вікна Windows. Елементи діалогових вікон

Діалогові вікна використовуються у тих випадках, коли користувач повинен вмішуватися у роботу операційної системи або відкритого додатку (завантаженої програми) з метою зміни режимів роботи, зміни деяких параметрів, вводу додаткової інформації і т.д. Часто у таких вікнах для користувача виводиться інформація, на основі якої він може прийняти рішення про зміну режимів роботи або побачити реакцію системи на його дії.
Діалогове вікно має свій формат, розміри його не змінюються.
Для взаємодії користувача з системою діалогові вікна мають спеціальні елементи керування:
Прапорець - такий елемент використовується для вибору параметрів або установки визначених режимів роботи. У вікнах такі елементи керування представлені маленькими квадратними віконцями. Прапорці вважаються встановленими , якщо у вікнах встановлений значок ü.Стан будь-якого прапорця не залежить від стану інших, розташованих у тому ж вікні.
Перемикач – має вигляд групи із двох або більше круглих віконець з назвами параметрів поруч. Щоб вибрати потрібний параметр, треба клацнути у відповідному одному віконці із групи, щоб зробилася крапка, інші віконця залишаються чистими.
Лічильник - являє собою вікно, у якому відображується конкретне числове значення параметра та дві кнопки керування. Одне натиснення по кнопці 5 приводить до збільшення числа на деяке дискретне значення. Іншу кнопку-6використовують для зменшення значення параметру.
Список - застосовуються списки відкриті та ті, які розгортаються. У відкритому списку елемент обирається за допомогою смуги прокрутки. Для роботи із списком, який розгортається спочатку його необхідно відкрити, натиснувши мишею по кнопціu.
Рядок вводу - використовується для вводу текстової інформації за допомогою клавіатури. Перед початком роботи необхідно натиснути мишею по області вводу. Після появи у вікні текстового курсору, можна починати ввод інформації.
Повзунок - елемент цього типу використовується для зміни значення деякого параметру у визначеному інтервалі. Положення повзунка змінюється за допомогою миші методом перетаскування.
Кнопки – показують користувачу, які дії він може виконати (Открыть, Отмена).
Вкладки. Діалог може складатися з декількох сторінок. Кожна сторінка позначається вкладкою, зовні нагадує закладинку в каталожному ящику (Локальний диск (D:), Локальний диск (E:)).


6. Властивості Панелі задач. Головне меню Windows. Призначення основних пунктів

Панель задач, як правило, розміщується у нижній частині екрану і складається з: панелі швидкого запуску програм, панелі активних задач, панелі індикаторів, головного меню Windows.
Викликавши на вільному місці панелі задач контекстне меню, і вибравши «Свойства» можна настроїти властивості панелі задач, зручні для користувача:
1) «Закрепить панель задач»;
2) «Автоматически скрывать панель задач»;
3) «Отображать панель задач поверх остальных окон»;
4) «Группировать сходные кнопки панели задач»;
5) «Отображать панель быстрого запуска»;
6) «Отображать часы»
Пуск - кнопка, у якій починаються майже всі можливості, реалізовані в WindowsXP. При натисканні лівою кнопкою миші на кнопку «Пуск» на екрані з'являється Головне меню (Классическое), організоване у виді ієрархічної системи "випадаючих" підменю. Головне меню поділено на три частини. У верхній частині меню розміщуються піктограми файлів, папок або програм, з якими користувач працює кожен день. У середній частині меню знаходиться 6 пунктів, які відповідають за роботу у Windows. Нижня частина меню містить команди завершення роботи та сеансу конкретного користувача.
«Программы» - відчиняють доступ до встановлених на комп'ютері програм.
«Документы» - містить назви 15 останніх файлів, що відчиняли за допомогою подвійного натискання мишею на їхніх піктограмах у вікні папки. Обравши з цього меню який-небудь пункт, можна знову відчинити цей документ.
«Настройка» - дозволяє запустити Панель управления, яка дозволяє настроїти деякі компоненти Windows: змінити параметри Панелі задач, настроїти Робочий стіл, Властивості папок, Клавіатуру, Мишку. Відчинити папку Принтеры.
«Найти» - використовується для пошуку файлів і інших об'єктів на комп'ютері, у локальній мережі або в мережі Internet.
«Справка и поддержка» - запускає універсальну довідкову систему по Windows XP.
«Выполнить» - служить для запуску додатків, яких нема у списку меню «Программы». При виконанні цієї програми досить указати повне ім’я виконуваного файла в діалоговому вікні, яке з’являється. Якщо ж повне ім’я файла невідоме, можна скористатися кнопкою «Обзор...», щоб переглянути вміст дисків, папок і знайти потрібний файл.
«Завершение сеанса» – дозволяє змінити сеанс користувача.
«Выключить комп’ютер» - дозволяє вимкнути, перезавантажити чи перевести ПК в режим очікування.

7. Пошук файлів і папок у Windows

Система WindowsXP має у своєму розпорядженні потужні засоби пошуку об'єктів. Для запуску механізму пошуку необхідно: вибрати пункт НайтиФайлы и папки в меню кнопки «Пуск». При цьому можна шукати як окремі файли і папки, так і на комп'ютерах в мережі. Пошук файлів і папок здійснюється по критеріям, зазначеними у діалоговому вікні Найти.
Пошук по імені файлу або папки
Якщо відомо назву файла або папки, що необхідно знайти, то можна просто зазначити його в поле «Часть шимени файла или имя файла целиком» діалогового вікна. Для пошуку декількох файлів або папок, можна розділити їхні імена комами. У назві розшукуваного об'єкта можуть використовуватися символы "?" і "*". Символ "?" використовується для заміщення одного символу, а "*" для заміщення імені файлу.
У поле «Поиск в:» даного діалогового вікна, можна ввести місце розташування файла або папки, щоб обмежити пошук.
Можна шукати файли за розміром, які були змінені за останній тиждень, місяць, рік, у проміжку між двома датами і т.д.
Можна, також, шукати музику, відео, малюнки, комп’ютери та людей в мережі, або адресній книзі.

8. Стандартні та службові програми Windows

До Стандартних програм належать: графічний редактор Paint, текстовий редактор WordPad, текстовий редактор Блокнот, Калькулятор.
1)Графічний редактор Paint призначений для роботи з растровими зображеннями - зображеннями, побудованими з безлічі окремих кольорових крапок (пікселів), подібно тому як формується зображення на екрані монітора. Кожне растрове зображення має строго певний розмір по горизонталі й вертикалі (виміряється в пікселях) і використовує фіксоване задане заздалегідь число кольорів.
Графічний редактор Paint запускають командою Пуск>Програми> Стандартні>Paint. Після запуску на екрані відкривається робоче вікно програми Paint. Воно складається з декількох областей.
Основну частину вікна становить робоча область. Малюнок може займати як частину робочої області, так і всю її, і навіть виходити за її межі. В останньому випадку по краях робочої області з'являться смуги прокручування. На границях малюнка розташовуються маркери зміни розміру (темні крапки в середині сторін і по кутах малюнка).
Ліворуч від робочої області розташовується панель інструментів. Вона містить кнопки інструментів для малювання. При виборі інструмента в нижній частині панелі може з'явитися вікно для додаткового налаштування його властивостей.
Нижче робочої області розташовується палітра. Вона містить набір кольорів, які можна використовувати при малюванні. Якщо потрібний колір у палітрі відсутній, його можна створити й замінити їм будь-який із кольорів палітри.
2) Система Windows дає можливість набрати невеликий текст, виконати нескладне форматування і надрукувати його на кількох аркушах за допомогою текстового редактора WordPad. Його можливості не можна зрівняти з могутнім Word, але для невеликих документів є сенс використовувати.
Редактор Word Pad можна завантажити виконавши команду "Пуск">"Прогроммы">"Стандартные”>"WordPad".
3) Тестовий редактор Блокнот запускається командою "Пуск">"Прогроммы">"Стандартные”>"Блокнот". Блокнот також дає можливість набрати невеликий текст, виконати нескладне форматування і надрукувати його.
4) Програма Калькулятор належить до категорії програм Стандартні і запускається командою "Пуск">"Прогроммы">"Стандартные”>" Калькулятор".
Калькулятор має два режими роботи - Звичайний і Інженерний. За замовчуванням у програмі включений режим Звичайний. Перемикання режимів виконують за допомогою меню Вид.
У звичайному режимі виконують арифметичні операції.
В інженерному режимі можна виконувати арифметичні, тригонометричні, алгебраїчні, інженерні й статистичні розрахунки. Крім того, інженерний режим дозволяє перетворювати числа між системами числення й виконувати логічні операції над двійковими числами.
З Калькулятором можна працювати як мишею, так і клавіатурою Уведення чисел і команд мишею виконують клацанням на відповідних кнопках вікна програми. Із клавіатури числа можна вводити як зі звичайної алфавітно-цифрової панелі, так і з додаткової цифрової панелі. В останньому випадку варто включити клавішу Num Lock.
Службові програми.
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими, за їх допомогою можна досягти максимальної продуктивності комп'ютера.
Якщо виконати команду "Пуск">"Прогроммы">"Стандартные"> "Служебные", на екрані з'явиться список службових програм. Кілька програм із цього списку мають таке призначення:
"Дефрагментация диска" - переписує кожний файл на диску в кластери, які йдуть послідовно, тим полегшуючи роботу механізмів.
"Назначенные задания" - містить назви призначених завдань по обслуговуванню обчислювальної системи і розклад їх виконання.
"Проверка диска" - перевіряє й усуває помилки на диску.
Дефрагментаиія диску - Запис файлу на диск ведеться порціями - кластерами, які містять 4 (і більше, в залежності від об'єму диску) послідовних сектори. В залежності від об'єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів.
Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стане фрагментованою. Тобто, кластери кожного файла будуть розташовані на різних ділянках диска. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском і викликає зайве спрацьовування механізмів дисководу. Тому треба періодично виконувати для жорстких дисків операцію дефрагментації.
Для дефрагментації диску необхідно виконати такі дії:
• Виконати команду"Пуск">"Программы">"Стандартные">"Служебные"> "Дефрагментация диска".
• У діалоговому вікні "Выбор диска" вибрати потрібний диск і клацнути на кнопці "ОК".
При роботі програми дефрагментації на екран виводиться карта, на якій зображено дисковий простір і хід виконання оптимізації, а також діаграма поточного проценту оптимізації.
Після проведення дефрагментації збільшиться швидкість збереження і відкриття файлів. Звичайно, у процесі роботи диск знову стане фрагментований, тому зменшиться швидкість роботи з ним і знову виникне необхідність провести дефрагментацію через деякий час.
Очищення диску - На комп'ютері можуть бути файли, які зовсім не використовуються і тільки займають місце на вінчестері. Щоб вилучити такі файли, треба виконати такі дії:
• Виконати команду "Пуск">"Программы">"Стандартные" >"Служебные".
• У списку вибрати "Очистка диска", з'явиться відповідне діалогове вікно.
• У діалоговому вікні "Выбор диска"- вибрати потрібний диск і клацнути на кнопці "ОК".
• У діалоговому вікні "Очистка диска для ..." переглянути список файлів, які система хоче вилучити.
• Встановити прапорці перед назвами тих файлів, які потрібно залишити.
• Натиснути кнопку "ОК".
У випадку, коли на диску не вистачає місця, автоматично вмикається очищення диска.
Перевірка диску - це програма, яка перевіряє диск на наявність помилок. Помилки можуть виникнути через несподіване вимкнення електроенергії, низьку напругу або некваліфіковану роботу з дисками і програмами. Під час перевірки програма звертає увагу на:
• Пошкодженні ділянки жорсткого диску.
• Втрачені ланцюжки кластерів.
Програма намагається усунути знайдені помилки, якщо це вдається: файли переміщуються з пошкодженої області, розірвані ланцюжки кластерів записуються як окремі файли.
Для перевірки диска необхідно виконати такі дії:
•Виконати команду "Пуск">"Программы">"Стандартные">"Служебные">"Проверка диска".
• У діалоговому вікні "Проверка диска" вибрати потрібний диск.
• Встановити перемикач "Стандартная" і прапорець "Исправлять ошибки автоматически" у положення "Да".
• Клацнути на кнопці "Запуск".
Перевірка файлів і папок буде відображена у звіті. Після знайомства із звітом треба закрити вікно "Проверка диска".
Пошкоджені кластери будуть записані у файли на диску, що перевіряється, з ім'ям FILE0000.СНК, FILE0001.СНК ... Як правило, спроба їх прочитати ні до чого не приводить. Краще Їх вилучити.

9. Пошук інформації в Інтернет

Сьогодні в мережі Internet за різними оцінками розміщено 200-250 млн. документів (Web-сторінок). Для полегшення пошуку потрібних даних створюються спеціальні пошукові сервери, які збирають і зберігають характеристики документів у своїх базах даних.
При зверненні до пошукового сервера на його ім'я у вікні відкривається сторінка, що містить каталоги з різних тем (наука, спорт, погода, новини і т. д.) та елементи для здійснення контекстного пошуку.
Завдяки наявності каталогів можна вести спрямований пошук потрібних даних, переглядаючи їх вміст.
Крім того, пошукові сервери виконують контекстний пошук, тобто пошук за вмістом документів, використовуючи власні бази даних. На сторінці є спеціальне поле, в якому задається запит: ключові слова для пошуку або їх комбінація з використанням логічних операторів І ("+") АБО (“,”), НІ (“—”) та ін. У відповідь на запит видається список документів з посиланнями на відповідну адресу та поясненням або коротка анотація документа.
Якість пошуку та кількість знайдених документів багато в чому залежать від коректності запиту і розмірів бази даних сервера (наприклад, вона буде різною для запитів “МЕНЕДЖМЕНТ” і “МЕНЕДЖМЕНТ + ПІДПРИЄМСТВО”). На сторінці, як правило, є довідка для складання запиту, з якою доцільно ознайомитися перед виконанням пошуку.
З метою проведення первинного пошуку з конкретної теми доцільно використати пошукові каталоги. Для фахівців, добре знайомих з ресурсами мережі Internet за своєю спеціальністю, більш корисним є пошук за ключовим словами.
Найпопулярнішими є такі пошукові сервери:
www.google.com.ua
www.rambler.ru
www.uahoo.gu.net
www.yahoo.com
www.aport.ru
www.elvisti.net
www.list.ru
www.gala.net
Серед регіональних пошукових серверів можна виділити сервер www.meta.kharkiv.net.
Пошукові сервери пов'язані між собою. Спеціальні програми-спайдери (павуки) постійно переглядають вузли, коректуючи власні бази даних. Швидкість їхньої роботи забезпечується завдяки застосуванню швидкодійної апаратури. Так, пошуковий сервер altavista.digital.com сканує до 6 млн. сторінок за добу.
Для багатьох користувачів пошукові сервери є відправною точкою роботи в мережі.
Це привело до появи порталів - універсальних мережних ресурсів, що мають набір сервісів і полегшують навігацію по мережі за своїми межами. Вони містять пошукову машину, каталог ресурсів, поштову систему, доріжки новин і т. д. (my.yahoo.com,www.altavista.com та ін.).


10. Робота з поштовою скринькою

Реєстрація поштової скриньки
• Встановити зв’язок з вибраним сервером (наприклад, mail.ru, rambler.ru, ukr.net).
• На головній сторінці сервера у наведеному вікні вибрати команду «Регистрация в почте».
• На наступній сторінці виконати команду «Начать регистрацию».
• У наступному вікні ввести ім’я власної поштової скриньки і пароль для доступу до неї:
ВИБЕРІТЬ СВОЮ АДРЕСУ
• в поле «Имя» ввести імя на власний розсуд, розміром не більше 16 латинських літер, арабських цифр і дозволених символів;
• в поле «Пароль» ввести набір символів, розміром не більше 8 латинських літер, арабських цифр і дозволених символів;
• ще раз підтвердити пароль, повторно набравши його у полі «Подтверждение пароля».
• На випадок, якщо забудете свій пароль, заповнити контрольне питання, за яким система встановить вас як власника скриньки і дозволить встановити новий пароль:
ЯКЩО ЗАБУДЕТЕ СВОЮ АДРЕСУ
• у запропонованому списку вибрати запитання («Девичья фамилия матери», «Как зовут Вашу собаку»...) і у відповідному полі записати правильну відповідь.
• Заповнити поля додаткової інформації про користувача.
• Ввести захист від автоматичної реєстрації на серверах, які розсилають рекламу. Потрібно у полі повторно набрати 6-значне число, яке запропонує система.
• Натиснути кнопку «Зарегистрировать почтовый ящик». Якщо вибране вами ім’я вже зареєстровано, доведеться повторити процедуру та вибрати інше. При цьому всі заповнені поля будуть збережені, тільки пароль потрібно вибрати новий.
Прикладом адреси поштової скриньки може бути: katya@mail.ru, де katya – це ім’я, яке обрав користувач, mail.ru – це сервер, на якому була створена поштова скринька.
Маючи скриньку, можна писати листи, відправляти пісні, фотографії та картинки. На деяких серверах, навіть фільми великого розміру.







Відповіді до ІІ блоку питань

1. Призначення Microsoft Word, способи запуску, структура вікна

Програми, за допомогою яких можна створювати та змінювати текст, називаються текстовими редакторами. У таких випадках, коли має значення не тільки зміст тексту, а і його зовнішній вигляд, використовують більш складні текстові редактори, які називаються текстовими процесорами.
Майже всі текстові процесори можуть виконувати такі основні функції:
1) відображати на екрані і роздруковувати символи різних накреслень і розмірів, зокрема із такими особливостями, як виділення фрагментів тексту напівжирним шрифтом, підкресленням або курсивом;
2) виконувати пошук визначеної послідовності символів та її заміни. Ця властивість стане в пригоді, якщо, наприклад, потрібно замінити або виправити у великому документі якесь слово або груму слів;
3) автоматично центрувати чи вирівнювати текст по лівому або правому краю, встановлювати інтервали між рядками тощо;
4) автоматично роздруковувати номери сторінок у верхній чи нижній частині кожної сторінки;
5) формувати та роздруковувати верхній і нижній колонтитули;
6) формату вати виноски й посилання. Якщо додаються нові виноски чи перекомпоновується текст, то програма автоматично переміщує висновки і замінює їхню нумерацію коли це необхідно;
7) розташувати текст у двох чи більше колонках;
8) виконувати пошук орфографічних помилок. Цей процес називається перевіркою орфографій, деякі програми навіть мають можливість автокорекції, тобто дозволяють автоматично виправляти помилки одночасно з набором тексту;
9) знаходити синоніми для виділеного слова. Ця можливість дуже корисна в тому разі, якщо в тексті занадто часто вживається те сама слово;
10) вводити спеціальні та математичні символи;
11) створювати маркіровані та нумеровані списки;
12) створювати спеціальні форми документів, наприклад для листів чи написів;
13) вставляти в документ лінії, рамки, малюнки, таблиці тощо;
Word 2003 являє собою текстовий процесор, за допомогою якого можна підготувати різноманітні документи будь-якої складності: від звичайних листів і довідок до виразно оформлених рекламних листків і каталогів, статей і книг. В документі Word 2003 можна розміщувати текст, малюнки, таблиці, діаграми і графіки.
Word 2003 являє собою текстовий процесор, за допомогою якого можна підготувати різноманітні документи будь-якої складності: від звичайних листів і довідок до виразно оформлених рекламних листків і каталогів, статей і книг. В документі Word 2003 можна розміщувати текст, малюнки, таблиці, діаграми і графіки.
Щоб завантажити Microsoft Word 2003 необхідно на робочому столі двічі клацнути на ярлику Word 2003 або виконати: Пуск>Все программы>Microsoft Office>Microsoft Office Word 2003. Відкриється вікно Word 2003, яке складається з таких основних пунктів:
- рядок заголовку;
- рядок меню;
- панелі інструментів;
- горизонтальної та вертикальної лінійок;
- робочої області;
- бігунка та смуги прокрутки;
- рядка стану.


2. Режими відображення документа на екрані, зміна масштабу відображення в текстовому редакторі Microsoft Word

Редактор Microsoft Word дозволяє переглядати документ у різних режимах:
 Обычный – найбільш зручний для виконання більшості операцій;
 Web-документ - відображає документ у вигляді Web-сторінки;
 Разметка страниц – відображає документ у точній відповідності з тим, як він буде виведений на друк; у цьому режимі зручно працювати з колонтитулами, фреймами й багатоколонною версткою документа; тільки у цьому режимі відображається вертикальна координатна лінійка;
 Структура – призначений для роботи зі структурою документа, дозволяє показувати й приховувати текст і заголовки визначеної глибини укладення, створювати та працювати з під документами.
Перехід між режимами здійснюється за допомогою відповідних команд меню Вид або кнопок, розташованих ліворуч від горизонтальної смуги прокручування.
Встановлення масштабу
Для аркуша паперу, зображеного на екрані, треба встановити такий масштаб, щоб було зручно працювати з текстом. Звичайно, кращим масштабом може бути : 1.00%,, 150% або 200%. Але тоді аркуш може не поміститися на екрані, що створить певні незручності користувачу. Щоб надати документу найбільш сприятливого для роботи вигляду, краще встановити масштаб «По ширине страницы» або «По.ширине текста». В цих випадках в залежності від горизонтального розміру аркуша автоматично вибирається масштаб для того, щоб аркуш зайняв всю вільну від службової інформації ширину екрана.
Для встановлення масштабу, необхідно натиснути кнопку  списку: «Масштаб», на панелі інструментів, або виконати команду «Масштаб ...» із меню «Вид». У першому випадку відкриється вказаний список.
Щоб масштаб «По ширине страницы» або «По ширине текста» зробити якомога більшим, рекомендується на екрані залишити менше службової інформації: зменшити до мінімуму кількість панелей інструментів, тимчасово відмовитися від роботи з лінійкою тощо.


3. Зміна параметрів шрифтів і абзаців у текстовому редакторі Microsoft Word. Табуляція

Для зміни параметрів символів використовується команда Шрифт меню Формат, що викликає діалогове вікно Шрифт (мал.13). Укладка Шрифт використовується для установлення параметрів шрифту.
У полі Шрифт вибирається тип шрифту (шрифти типу TrueType виглядають однаково на екрані й на друку, поруч з їхнім ім'ям установлені спеціальні позначки ).
У полі Начертание вибирається написання шрифту:
Обычный – звичайне написання;
курсив – курсивне написання;
полужирный – жирне написання;
полужирный курсив – жирне курсивне написання.
У полі Размер – розмір шрифту у пунктах (1 пункт = 0,375мм).
У полі Подчеркивание – тип лінії підкреслення.
У полі Цвет – колір символів.
У рамці Эффекты можна установити прапорці:
зачеркнутый – закреслення тексту одинарною лінією;
двойное зачеркивание – закреслення тексту подвійною лінією;
верхний индекс – розмір символів зменшується, текст розташовується вище;
нижний индекс – розмір символів зменшується, текст розташовується нижче;
с тенью – поруч із символами з’являється тінь;
контур – показується лише контур символів;
приподнятый – символи зображуються піднесеними над поверхнею аркушу;
утопленный – символи зображуються утопленими в поверхню аркушу;
малые прописные – малі літери стають великими, але меншого розміру;
все прописные – малі літери стають великими.
скрытый – робить текст прихованим;
У полі Образец показаний фрагмент тексту з обраними параметрами.
Зміна інтервалу й положення символів.
Для зміни інтервалу й положення символів використовується укладка Интервал діалогового вікна Шрифт.
У полі прихованого переліку Масштаб вибирається ступінь розтягування або стулення символів.
У полі Интервал установлюється міжсимвольний інтервал:
Обычный – звичайний інтервал;
Разреженный – відстань між символами збільшується до значення, зазначеного в полі на;
Уплотненный – відстань між символами зменшується до значення, зазначеного в полі на.
У полі Смещение установлюється вертикальне положення символів:
Нет – звичайне положення;
Вверх – символи розташовуються вище базової лінії на розмір, зазначений у полі на;
Вниз – символи розташовуються нижче базової лінії на розмір, зазначений у полі на.
Форматування абзаців.
Для установлення параметрів абзацу використовується команда Абзац із меню Формат. Після вибору цієї команди з'являється діалогове вікно Абзац. Для установлення абзацних відступів та інтервалів необхідно вибрати укладку Отступы и интервалы.
У полі Выравнивание установлюється спосіб вирівнювання абзацу:
По левому краю – абзац вирівнюється по лівому краю сторінки;
По центру – абзац вирівнюється по центру сторінки;
По правому краю – абзац вирівнюється по правому краю сторінки;
По ширине – абзац вирівнюється по обидва боки.
У полях слева і справа установлюються відстані від лівого й правого поля до меж абзацу.
У полі первая строка – вигляд відступу першого рядку абзацу:
(нет) – відступ відсутній;
Отступ – новий рядок, відстань вказується в полі на;
Выступ – негативний відступ, відстань вказується в полі на.
У полях перед і после – відстані відповідно перед першим рядком абзацу й після останнього рядку абзацу.
У полі междустрочный – інтервал поміж рядками усередині абзацу:
Одинарный – інтервал, стандартний для даного типу шрифту;
Полуторный – інтервал у 1,5 разу більше стандартного;
Двойной – інтервал у 2 рази більше стандартного;
Минимум – інтервал не менше, ніж у полі значение;
Точно – інтервал, рівний значенню в полі значение;
Множитель – інтервал, рівний стандартному, помноженому на значення в полі значение;
Установлення позицій табуляції.
Табуляція використовується для точного вирівнювання колонок тексту або чисел. Якщо установити позиції табуляції, то при кожному натисканні клавіші Tab курсор буде пересуватися праворуч до найближчої позиції табуляції.
Для установлення позицій табуляції використовується команда Табуляция із меню Формат, що викликає діалогове вікно Табуляция.
по левому краю – текст вирівнюється по лівому краю;
по центру – текст вирівнюється по центру щодо позиції табуляції;
по правому краю – текст вирівнюється по правому краю щодо позиції табуляції;
по разделителю – числа вирівнюються по десятковій крапці, текст вирівнюється по правому краю;
с чертой – під позиціями табуляції з’являються вертикальні риски.
Для заповнення порожнього місця, що залишається ліворуч від знаку табуляції, можна використовувати ланцюжок символів, які можна вибрати в рамці Заполнитель.
Установивши усі необхідні параметри для однієї позиції, слід натиснути кнопку Установить і нова позиція буде внесена в перелік Позиции табуляции, що містить усі установлені позиції табуляції. Щоб змінити тип вже установленої позиції табуляції, досить вибрати потрібну позицію з переліку Позиции табуляции і установити нові значення режимів.
Для видалення позиції табуляції слід вибрати її в переліку Позиции табуляции і натиснути на кнопку Удалить. Усі наявні позиції табуляції можна видалити натисканням кнопки Удалить все.
Установити позицію табуляції можна також натисканням миші на горизонтальній координатній лінійці. Тип позиції табуляції зазначений усередині квадрату в лівому кінці горизонтальної координатної лінійки. Якщо натиснути мишею на цьому квадраті, то тип позиції табуляції зміниться. По черзі можна вибрати такі типи табуляції:
• вирівнювання по лівому краю;
• вирівнювання по центру;
• вирівнювання по правому краю;
• вирівнювання по десятковому знаку.
Якщо виділити фрагмент тексту, вирівняного по позиції табуляції, й пересунути мишею символ табуляції в нове місце, то текст пересунеться разом із символом табуляції. Щоб видалити позицію табуляції, досить стягти з координатної лінійки символ табуляції.

4. Використання списків і колонок у текстовому редакторі Microsoft Word

Microsoft Word дозволяє швидко складати списки з позначками, нумерацією й багаторівневі списки з нумерацією. Елементом переліку вважається абзац тексту. Для створення списку необхідно виділити абзаци, які слід зробити елементами переліку або установити курсор у той абзац, з якого буде починатися список. Потім викликати команду Список з меню Формат, що викликає діалогове вікно Список.
Для створення списку з позначками необхідно вибрати укладку Маркированный. Кожний елемент списку з позначками виділяється за допомогою невеликої позначки, розташованої ліворуч від самого елементу. Серед запропонованих варіантів позначок слід вибрати потрібну (натиснути на ній мишею) й натиснути OK.
Для зміни вигляду позначки можна скористатися кнопкою Изменить. З'явиться вікно Изменение маркированного списка, в якому містяться додаткові позначки. При натисканні кнопки Маркер з'являється діалогове вікно Символ, в якому можна вибрати будь-який із символів в якості позначки переліку. У рамці Положение маркера задається відстань від лівого краю абзацу до позначки, а в рамці Положение текста визначається відстань від лівого краю абзацу до лівого краю тексту в списку.
Для створення списків із нумерацією використовується вкладка Нумерованный діалогового вікна Список. Серед запропонованих варіантів нумерації списку необхідно вибрати потрібний, натиснути ОK і список буде створений. Коли курсор уведення знаходиться в списку, кожне натискання Enter створює новий пронумерований елемент списку. При додаванні нового елементу в список або видаленні елементу, номери в списку коректуються автоматично.
Щоб створити свій варіант нумерації, слід натиснути кнопку Изменить. З'явиться вікно Изменение нумерованного списка. У полі Формат номера указується текст перед і після номеру елементу списку, наприклад: ) або . У полі нумерация указується стиль нумерації, а в полі начать с указується число (або літера), з якого повинен починатися список. Шрифт номерів елементів списку змінюється за допомогою кнопки Шрифт.
Швидко створити списки з маркерами та нумерацією можна за допомогою кнопок і . Для створення списку з декількома рівнями укладення використовується укладка Многоуровневый діалогового вікна Список.
Створення колонок:
Microsoft Word дозволяє записувати текст у декілька колонок. Текст уводиться в них послідовно, переходячи до наступної колонки після заповнення попередньої.
Для створення колонок у рамках розділу документа слід установити курсор у текст цього розділу. Якщо весь документ необхідно розбити на однакову кількість колонок, то курсор може знаходитися в будь-якому місці тексту. Потім слід вибрати команду Колонки меню Формат, що викликає діалогове вікно.
У полі Число колонок необхідно увести число колонок або вибрати один із малюнків у рамці Тип. Прапорець Разделитель накреслює лінію між колонками тексту. Якщо увімкнений прапорець колонки одинаковой ширины, то усі колонки будуть мати однакову ширину. Якщо вимкнути цей прапорець, то можна увести для кожної з колонок точні значення її ширини і відстані між колонками в поля Ширина и промежуток.
У полі Применить вказується частина документа, для якої будуть діяти обрані режими:
К текущему разделу – параметри використовуються тільки у поточному розділу;
До конца документа – параметри використовуються для тієї частини документа, що розташована після курсору уведення.
Ко всему документу – параметри використовуються у всьому документі;
Створити колонки однакової ширини можна за допомогою кнопки . Після натискання на ній з'являється вікно, в якому слід виділити потрібну кількість колонок і натиснути кнопку миші.
Змінювати ширину колонок і відстань між ними можна за допомогою горизонтальної координатної лінійки. Коли текст розбитий на колонки, на лінійці відображаються відповідні символи:
1 – символ правої межі;
2 – відстань між колонками;
3 – символ лівої межі колонки.
При пересуванні цих символів будуть змінюватися відповідні параметри колонок. Для переходу до наступної колонки можна викликати команду Разрыв меню Вставка, у діалоговому вікні увімкнути перемикач новую колонку і натиснути OK. Після чого курсор уведення й увесь текст нижче курсору пересунеться до початку наступної колонки.
Видалення колонок – це операція установлення однієї колонки для всього документа.

5. Створення і робота з таблицями у текстовому редакторі Microsoft Word

У Word таблиці використовуються в комбінованих документах, які складаються із звичайного тексту і однієї або декількох таблиць. Використання таблиць у багатьох випадках значно полегшує створення різноманітних документів навіть тоді, коли нібито потреби у таблиці нема. Таблиці допомагають розмістити фрагменти на полі документа, взяти в рамку або виділити кольором назву підприємства, адресу, банківські реквізити тощо.
Ця ж робота, виконана іншими засобами Word, займає більше часу і зусиль.
Не слід чекати, що таблиці Word допоможуть створювати різнома¬нітні бухгалтерські документи і проводити в них складні розрахунки. Для повноцінного проектування бухгалтерських документів із складними розрахунками є інші програми. Серед них найбільш популярний програм-ний продукт Excel.
Word дає дві можливості для створення таблиці:
• намалювати таблицю;
• додати (вставити) таблицю.
Обидва засоби мають рівні можливості, користувач вибирає один із методів на свій смак і користується ним. Таблицю малюють, коли для стовпчиків і рядків хочуть мати різні розміри. Якщо потрібна таблиця стандартного вигляду, краще вставити таблицю.
Перед створенням таблиці необхідно порахувати, скільки стовпців і рядків вона повинна мати. Якщо у підрахунках допущена помилка, то можна на будь-якому етапі створення і заповнення таблиці додати потрібну кількість стовпчиків і (або) рядків.
Намалювати таблицю
Щоб намалювати таблицю, треба виконати такі дії:
• Виконати команду «Таблица» => «Нарисовать таблицу» або натиснути кнопку «Нарисовать таблицу» на панелі інструментів. Курсор миші набуде форми олівця.
• Намалювати зовнішню рамку, для чого встановити курсор миші у верхній лівий кут майбутньої таблиці, натиснути і, не відпускаючи ліву кнопку, перевести курсор миші у правий нижній кут прямокутника, відпустити кнопку.
• Щоб намалювати вертикальну лінію всередині таблиці, треба встановити олівець у потрібному місці верхнь