В колонках играет - Фактор2 - Наша жизнь
Настроение сейчас - байдуже...)))

Перебуваючи в середньому шкільному віці, я не любив дощ, через бруд, який розводився довкола, через краплі, які, ховайся не ховайся під парасолькою, порушують приватність. За те, що дощ холодний. За те, що дощ мокрий. За те, що він змінює мій світ.
Мабуть, що довше цей світ належить комусь, тим більше втомлює.
Зараз я радію змінам, які приносить дощ.
Навіть якщо вітер, що продовжує тинятись серед крапель, що летять із самого неба, млосно гарячий, наче пісок, у якому ми - тільки зернята кави.
Бувають краплі великі, окремі, значні :)
А інколи - так, сіється щось, наче прядиво, яке накриває звичні обриси. Змінює їх. Змішує барви, лінії. Все тече, змінюється. Ллється.
ллллллььььеееее.....
Отак з хмар тече вода. Їдуть своєю дорогою машини, йдуть люди. Йдуть, отже вони собі, деякі навіть парасолі складають - а що, тече так, що яка там парасоля.
Хтось граціозно перестрибує свіжу калюжу. А дехто повертається з пляжу - так і йдуть в купальниках.
Нічний дощ чутний, але невидимий. Іде, іде - і спиться під нього добре. Може, він теж повертається. Десь і в нього є дім.