ох блін. знову заставляю себе сюди повертатися... в мене шо, знову крізіс? Розказувать можна багато і про ніщо. Здається в попередньому записі я теж таке написала. всьо ровно. Літо проходить. Радує те, шо я цілими днями хоч не сижу вдома. Ябля уїде, доведеться зателефонувати іншим своїм друзям і знайомим, котрі ще залишилися у Києві і йти гулять. Дома сидіти і втикать в ноутбук просто нестерпно.

Альона укатіла в Суми, на все літо. Пока, моя дорога краща подруга! Йомайо, ну і хто тепер буде ділити зі мною хвилини радості і горя? Витирать мої нюні і соплі? Хоча, знаєте, я дуже рада, що вона поїхала туди, де лежить її серце... У мене, на жаль, такого місця нема. Там її друзі, там несчислювана кількість її знайомих. Та вона знайома з усім містом! Там її полая любов... ахахах і гарнюня така^^

Зараз вся потопаю в нерішучості. Але то пройде. Знову мені дуже прикро за речі, які часом відбуваються зі мною. Знову я починаю копатися у собі. фу, багато всього знайшла* Я ненавиджу свою аську. Мені прикро за те, що Букашка не правильно трактував його видалення. Жахливо те, що поки я нічого змінити не зможу. Я взагалі нічого не знала. А я б могла багото про нього розказати... і про себе теж. брєд.

15 липня їду в табір на море. Завтра зранку починаю бігати і робити зарядку)

чекайте мене і прийду