Хочеться плакати, так ледь стримую сльози. Так би я сказала, якщо б могла плакати. Хочеться, а вони не тічуть. Погано.... Запитую в інших, бо не можу запитати  сама... соромлюся, думаю, що написати першою постидно, але ж він мій друг. Друг, просто ДРУГ. Жахливо, у мене є інші друзі і навіть до них я боюсь звернутися, будуть лишні допити. Нафіг нада? Але ж нада...дійщло до того, що я вже готова звернутися до малознайомих людей, брєд. вибачте, я більше писати просто невзмозі...

треба виходити з цього стану....