Вчора

Страшенно болить голова, живіт. Мізкам потрібен відпочинок, відкривши мій черtеп ви побачите надпис на дверній ручкі:"Нє бєспокоіть" Були причини. Важкий день. Багато крику, на руках кровоподтьоки. Навіть зараз. Семестрові і річні оцінки майже виставлені. Ай. мені все одно все одно. Фізика мене дуже здивувала. Поставили 6. Ха, мені до шести як до неба рачки. Брєд. Майже за два тижні до екзамену я почну займатися додатково математикою. Позняков дуже вчасно знайшов вчителя.  Кожен день по три години. А вона ще й питає:"Готова?". Тю, був би в мене вибір. Смішно було дивитися, як вона закатує очі, коли пояснює. Хаус би сказав, що в неї аутоімунна хвороба* А я кажу, що професіональна й дуже дурна звичка.

Квіти, білі банти, красивий, парадний одяг, урочиста лінійка. Для когось справді свято. Явка є облігатуар. Була б моя воля, не перлася я би туди. Вони без мене не справляться? Після лінійки поїдемо кудись гуляти. Настя знову почне заправляти всіх своїми жартами. Ну, хай люди посміються. Якщо в мене і в п"ятницю буде боліть живіт, то в числі тих людей я не буду.

Специфічна я людина. Коли на майдані і гомну птічки нема де впасти, мене там ніколи не знайдеш. Ну не можу я терпіть натовп. Затопчуть і ніхто не зверне уваги, як вправно і гучно ти матюкаєшся. Насправді ж це-не головна причина. Місця мало, від увіх пре потом, куревом, добре, коли перегаром.... Тишу б мені, та в гарній компанії. На вихідних обов"язково поїду по місту швендять.

Треба уникати людей,з якими ти не можеш бути самим собою. Розвивать думку далі не буду, ну немає це просто сенсу. Добре, що я маю можливість вибирати людей для спілкування. Хоч, окрім цього, треба щоб і людина хотіла з тобою спілкуватися. Так, що моя можливість не зовсім точна. Але це теж немає значення.

час. тільки щаслива людина не жалкує про те, що вона зробила.                                як завжди, якісь перебої в інтернеті, а я пишу пост на лі ру!
 

                                                                 Сьогодні

а на сьогодні мене просто не вистачить. Рівно в 20:30 я перейшла поріг квартири. Жахливо. Останні сили з мене висмоктала алгебра. Ні, ну це просто гвалтування мозгів. Оооооо. Наступне заняття в понеділок, радує. І знову 3 години.....

Сил писати нема. Насичений день. Люблю відчувати себе маленькою дівчинкою. Тоді життя повне пригод і веселощів. Люблю на всю вулицю кричати:"Свє-та", щоб потім горло дерло. Люблю їхати в тролейбусі і перехожим показувати різні гримаси, або просто давити либу, люлю бігать по Києву, як навіжена. Все це люблю. Ще сік Сандора, лосося й листковий лаваш. Тепла постіль, гарний співбесідник, осінь, повна фільмографія любого Д. Хауса, моя сильна мама, яка вже пережила більше, чим звичайним жінкам під силу, а ще й сміється і буває веселою, брат, який увесь час мене дістає своїми ідіотськими питаннями. він мій брат, навіть, якщо то б була єдина причина, я його все одно би любила. Звичайно друзі, яких нічтожно мало, але вони єдині в своєму роді. Всьому цьому кажу дякую.

Продовження буде завтра