з чого ж його почати? Начеб-то стільки всього сталося, а розповідати нічого... вчора классно погуляла з подругою... капец.... стільки вражень! Хлопці обніматися лізли! опорочили нашу душу, а женитися хто буде?!

Були на Андріївському. Як завжди потратила до хєра грошей, причому маминих. Добре вона хоч не знає. А то би була би мені масова трьопка ще й з цього приводу...

Виявляється пписати уркраїнською набагато легше, чим говорити! Вчора увесь день намагалась.... як гандонша згадую слова, тупорилю і взагалі.... але я не зупинюсь. Набридло вже всім казати чого я говорю ураїнською. Уже забрехалась *соромно* Завжди намагаль говорити правду людям, і, в першу чергу, собі. не завжди виходило і виходить. Особливо з собой. Іноді брехня йде на користь, хоча, ще раз, я не прибічник цього.

Дякуючи одній людині я взагалі розчарувалась в людях і в самому світі. Я вдячна. Жахає те, шо людина просто *якшо сказати, шо дуже хороша, то це означатиме, шо я тактично промовчала* ахєрєзна. Таких немає! Я з нею, людиною, не спілкуюсь. рада, шо змогла здихатися від привязанності до неї, але відчуваю, шо почала сумувати, за тими змістовними й доречними розмовами.

Зараз собі не брешу. На жаль.