чому засмучує???
ти встигнеш побачити і передивитися все, створене ними.

і не зможу чекати нічого нового, створеного ними. це... йолки, це таке приємне тремтливе відчуття, коли нова книжка еко має з'явитися через два тижні, або новий альбом металліки, і воно вже заздалегідь таке рідне і прекрасне. та й просто - присутність їх у житті. знати, шо вони є. після смерті воннегута мені так ясно стало, наскільки це важливо.

це якийсь такий дивний сум... невже краще померти, не почувши останню пісню, яку можна було почути, і не прочитати останню книгу? втратити щось у своєму житті?..

тоді я не відчуватиму, шо шось втратила =)
взагалі-то все це почалося з думки про одну людину, спілкування з якою мені дуже дороге, і страшно замислюватися, шо тої людини колись не буде - не на два місяці чи півроку, а назавжди. а потім виявилося, шо таких людей - більше.

будуть інші люди.
імхо.
мені не страшно.
памнять - то велика штука.

verbava, Наші уподобання змінюються протягом життя. Не має жодної впевненості з приводу того, що ти розчаруєшся у своїх кумірах і не "сотвориш" собі інших)

Олежка_Х, змінюються. але бувають речі прекрасні, незалежно від суб'єктивних поглядів. серед моїх кумирів - і просто серед людей, думкам яких я довіряю - живих і так майже не лишилося... =)