моє тіло пропахло твоїм іменем
почуваюсь беззахисною такою
якщо тільки захочеш усю бери мене
по моєму тілу веди рукою

якщо тільки запрагнеш цілуй кусай мене
обривай моє дихання на півслові
я на тебе дивитимусь як незаймана
я в обійми твої стікатиму кров'ю

і ніхто з нас не знатиме чи це воля чи
одержимість яку довели до краю
якщо хочеш роби моїм пальцям боляче
мої пальці самі без тебе вмирають

отак. після добрих півроку нічого-не-писання нарешті прийшло. почалося з простої футболки (про неї й мав бути перший рядок, але потім подумалося, шо не те... не те), з імені, з мрії про його руки... закінчилося трошки надто жорстоко, мабуть - але я не вмію писати добрих віршів (дядько фройд би іронічно посміхнувся, але ж я знаю, і мене не гребе).
не знаю, чи то значить, шо я нарешті почну писати. хотілося б. настрій зате хороший - потиху відчуваю в собі прокидання чогось дуже приємного. мабуть, так почуваються вагітні =)
ну все, ми на п'янку, а всім - ночі темної.