ок. просто вірші. бо я так само просто не знаю, шо можна сказати цього надто спекотного літнього вечора.

[326x698]


тарас федюк. /він свого роду геній/

Я так тебе люблю.
За Вінницею – осінь.
Іще Південний, а
уже холодний Буг,
Із винниць п’яний дим
лежить в пожовклім просі,
І жовтий листопад
в долоні білій вщух...

Я так тебе люблю.
Моїх молитв анданте...
А ти смієшся десь
і скрипка виграє...
Тобі танцює зал
і грають оркестранти,
Тобі якийсь мужик
вино червоне п’є.

Я думав, воля – це
коли вуздечка срібна,
І чорний кінь, і степ
без ворогів і меж...
А воля – це коли,
нікому не потрібний,
Ідеш крізь листопад,
який нікому теж...