Коли ми пiдемо з реальностi,
Й потрапимо у свiт наших мрiй,
Ти зачини вiкно загальностi,
Та скоштуй плiд божевiльних подiй.
Розплющуй очi, розпочнемо гру,
Та не звертай увагу на те,
Що скаже хтось про поведiнку твою,
У цiй грi правило є тiльки одне:
Будь тiльки собой, не грай нiяку роль!

I свiжий вiтер стане братом нам,
Ми полетiмо до далеких зiрок
I за дверима нескiнчених драм
Ми скинем одяг життєвих турбот.
Театр абсурду розпочнеться з нас,
А режисером буде життя,
Але не буде в ньом нi сцени, нi рамп,
А от сценарiй напишеш ти сам.
Будь тiльки собой, не грай нiяку роль!

То ж прокидайся вiд реальностi,
Та й побудуємо свiт наших мрiй.
Ми вартi iндивiдуальностi
Та втiлення наших надiй.
А якщо хтось захоче з нами пiти,
Не заперечуватиме ми йому,
Вiн вiльний у своєму виборi,
А от умову нехай знає одну:
Будь тiльки собой, не грай нiяку роль!