З певного часу можливо буду писати саме українською мовою.Не знаю,чогось так.Мабуть настрій такий зараз в мене.Доречі,вже два дні намагаюсь розмовляти саме українською.Ні,патріотичність тут ні до чого.Зокрема,тут все ні до чого.Просто так,не важливо. осіннє таке,сумне часом..але рідне-ррідне.Коли сидиш і дивишся.як за вікном кружляють по вулицях жовтенькі листочки...осінні такі.
Вчора замислювалися про "квадратність світу", уявляли життя- як площину з безліччю прямих відрізків, які можливо паралельні,або перперндикулярні.Уявили що світ-це площина,а лініі-це людські життя,і що у світі нічого не бува просто так.Не не співпадання,це закономірність світу така.Нож наші лініі теж перетинаються...просто якщо навіть замислитись: Хіба воно все випадково? Чому саме так,а не інакше.Чому ті подіі стались,якщо так само їх могло і не статись.не знаю.Дуже багато питань в моїй голові, і взагалі осінь все заполонила мою голову...знайшла собі привабливе місце і сидить там.На щось мене наштовхує.ось таке і виходить.
Насамперед,десь чула,що Росіяни зовсім не розуміють української мови.Вона для них як іноземна.Якщо нічого не зрозуміло-буду перекладати.Ви тільки-то напишіть.
