• Авторизация


Без заголовка 16-05-2007 18:15 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (2):
AmorFis 16-05-2007-23:33 удалить
а чий це такий гарний вірш? :)
це ти на пам'ять знаєш, чи списав звідкись? :)
ortradiant 17-05-2007-21:32 удалить
Ліна Костенко.
Це мій улюблений вірш з усіх, що читав, з тих, що пам'ятаю і з тих, які давно забув.


Комментарии (2): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Без заголовка | ortradiant - Дневник radiant'a | Лента друзей ortradiant / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»