Він хотів би її цілувати, коли сонце сідає за обрій,
Він би так її обіймав - ніби це їх останній день,
А вона непостійна, може іноді навіть жорстока,
Вириває уламками серце із пробитих коханням грудей..
Вона любить свою країну і носить рожеве дрантя,
Має купу знайомих і друзів, та завжди висить в інтернеті,
Щиро вірить у те, що на світі так мало кохання,
І шукає його сліди на своїй віртуальній планеті...
Він любить холодну каву, свої кеди і сонячні ранки,
Завжди слухає рок, йому пофіг, що кажуть інші.
Він ховає у серці від світу свої незліковані рани
І в зошиті з програмування пише для неї вірші.
Він віддав би усе, щоб між ними пропала безодня,
Він готовий життя тільки їй одній дарувати
Та вона надто вільна, і мабуть занадто холодна
І у нього є вибір: або ЙТИ або все ж ДОЧЕКАТИСЬ...