[300x322]
Щойно вичитала в мудрому журнальчику фразу якогось мудрого бізнесмена : Я лінивий. Тому я готовий прикласти нелюдських зусиль, щоб нічого не робити.

Прикольно?

Чоловік каже, що лінивий і "между строк" зізнається, що працює, як кінь! А я?

Я щодня повертаюсь до думки, що моє тіло може дуже багато. Я ж, якби захотіла могла б в дульку скрутитись, але тут виникає оцей великий шмат неприєсностей, який називають "лінь" - не вистачає часу, далеко їхати, багато платити....
Наразі ходжу на фітнес, щоправда лише двічі на тиждень, а можна ж щодня....

Я вже вічність не танцювала....
Вічність.....
Вічність........

Сьогодні запросили на вечірку.....
А раптом це буде банальна дискотека і мені забажається вийти через 5 хв. після початку....
Це знову лінь?
Чи я просто звикла сумніватись?