найбільше - мабуть, те, шо в якийсь момент я незалежно від свого тата почала слухати ту музику, яку він слухав, коли був приблизно мого віку. причому я тільки потім зрозуміла, шо це були його улюблені гурти колись - коли сама їх полюбила по-справжньому.
а спогад... теж дуже музичний. у мого дідуся був такий великий-великий магнітофон касетний, і касети такі чорні, з помаранчевими наліпками, і на одній з них був наутілус помпіліус; я себе найбільше пам'ятаю під пісню про алена делона, який не п'є одеколону й розмовляє французькою... спогад не конкретний зовсім, це більше епоха якась... величезний шматок мого життя :)

еммм, відкриття? навіть важко щось згадати. а от спогади: часто згадую наш особняк, великий сад навколо нього, велику вівчарку,яку ми запрягали в санки зимою і вона так гнала, що ми не могли її спинити. або ще хлопчика-сусіда, з яким ми бавились в автокатастрофу, він лягав поперек стежки і я переїжджала його дитячою коляскою. збочення якесь :))

Дитяче відкриття - це коли я, дитина років 3-4, в якийсь момент зрозуміла, що це не нитки і одяг збільшуються, це люди ростуть. До цього я вперто вважала, що все навпаки!))) Часто згадую свою дитячу наївність і сміюся.
Ще згадується банда наша дитяча. Таких щирих відносин, як з друзями дитинства, більше ніколи не доводилоь мати...

...Я кожного дня щось таки відкриваю...

Згадала якось, що коли вибила собі передні зуби, я була шокована, я злякалась, що тепер робити.....Тіло - це ж одне і на все життя....І мене тоді цікавило питання, чи можна поміняти руки-ноги.....зуби....
Зуби нові виросли.....:)