Почитала вас трохи, щоб надолужити нечитане майже рік, і зловила себе на думці, що тут так багато про справи сердечні, і чи вони позитивні, чи негативні - це так прекрасно, коли усе на світі ховається за серпанком почуттів.
А в мене колапс, конфлікт внутрішній, і світла немає....

Сьогодні я не мала стимулу йти на роботу. Вперше за півроку, що працюю. А дуже люблю приміщення, де працюю, я люблю колектив, і мені страшенно подобається колектив, але в мене мала зарплата. Вчора підрахувала, що за підвищення квартплати і комунальних послуг + проїзду в маршрутках до 2 грн., з вересня мені її вистачатиме на необхідне, і то не все: проживання у Львові, доїзд до роботи, раз в місяць зїздити додому в Червоноград, і на обіди. Усе!!!!
Снідати і вечеряти вже нема за що. Краса та й годі! А я так хочу на танці з вересня...

Отак сиджу зараз на роботі і аж плакати хочеться. Або встати і вийти.

Ще й вдома донімають - шукай іншу роботу, скільки можна кінці з кінцями ледве зводити... А я ж люблю свою роботу, і так люблю атмосферу, над якою і сама добряче попрацювала.....

Що робити?

1. Треба житло, дешевше ніж тепер. І щоб воно було недалеко від роботи, тоді ходитиму пішки (як мої дівчата тепер)

2. Треба підробіток, хоча не зовсім уявляю який і де на нього взяти час.

А взагалі я в якомусь тихому розпачі.
Може, скоро мине...І я побачу вихід...