Думала, пройде - напишу. Надто довго не проходить, швидше навіть назбирується...
Я змучилась, змучилась від себе такої, від невизначености, від відчуття непотрібности, від ... від .... від ...
Сиджу і зле мені, справді зле...
Нас планують виселяти з гуртожитка, бо ми 6 курс, а шостий курс, то вже не студенти, а дипломники, хай живуть, де хочуть!!!
В мене немає роботи, просто капець якийсь. Щось напридумувала собі, втішилась. А тепер би повішала ті всі сподівання...
Немає коханої людини...
А мені між іншим вже не вісімнадцять...
І ще мені набридло робити вигляд, що я сильна, бо насправді я такою не є.
І взагалі - повна жопа, а я в ній по вуха!
А життя - таки казка, тільки проходить воно повз!
Вибачте за сентименти, але отака я останнім часом...