Я посміла вирішити за двох і тепер мене це болить...
Це було Щось, що належало нам двом, і я, не дочекавшись дозволу, поділилась цим з іншими...Ніби ситуацію виправлено, ніби...Але почуваюсь зрадницею, якесь відчуття стурбованості, такі речі вилазять потім боком...Таємне відкривається.
Мені тепер соромно дивитись в його блакитні очі, і перед собою мені соромно. Але я так звикла ділитись найкращим, найяскравішим, найприємнішим в своєму житті з друзями і з мамою. Я навіть не знаю, як працювати над тим, позбутись цього шаленого бажання розповісти...