[250x187]
Збираю свої думки по підлозі. Одна гостро вп"ялась в ногу і нереально витащити, одна кругленька така так далеко закотилась під ліжко, що там, напевно, і залишиться, ще одна гранітною брилою лежить посеред кімнати і нема як пройти через неї. Ще кілька набридливих літають мухами над головою. Одна птахом б"ється у вікно - я її не пускаю, але вона вперта і надто крилата, надто, щоб врешті-решт не влетіти. Ще кілька думок грюкають в двері, вони не звикли входити без стуку, а я їх ніколи і не пускаю, це нездалі думки, вони завжди розказують, чого я не можу і це спантеличує.

А ще мені зле, я не можу позбирати думки, через них в кімнаті безлад, хаос, сум"яття. І ще я страшенно хочу, щоб мене хтось обійняв. Я вже другий день без обіймів. Ще трошки і я перестану Жити.....