Хто ти в моєму житті? – Лиш дотик. Сьогодні ти один – завтра інакший. Але щодня однаковий: безпосередній, прямий, нахабний, новий. Ти можеш бути легким бризом чи сильним вітром; жорстким, як іржава ванна чи м’яким, як цвіт кульбаби. Коли ти сонний, ти нагадуєш метелика. Який раніше часу покинув лялечку. Часом ти схожий на квітневий ранок – свіжий, росяний, сонцесяйний. Деколи хочеться тебе пригорнути, коли в очах твоїх втома і похнюплені плечі, а ти ледве посміхаєшся, бо це для тебе норма. Деколи хочеться пригорнутися до тебе, але мовчу.
Ти не схожий на грозу, але схожий на блискавку: з’являєшся раптово і несподівано і після цього громом залишається думка. Думка про…. Чи є у тебе «думки про»? Часом видається, що у тебе є імпульс глибоко всередині і жоден не здатен його стримати. І чи варто?
А думки… Твої думки – це хвилі. Вони щоразу шукають нові скелі. Вимивають їх до чистоти з наміром побачити середину.
Деколи ці хвилі такі стрімкі, що руйнують, кривдять, нищать. Вони шукають шлях, а точніше шляхи і завжди знаходять вихід….Хвилі….