Вчора за збігом обставин, за моїм збігом з пари в ІГЛ, я опинилась там, де мені було місце. Я почувалась вдома, я була частиною цього дому і нехай це тривало недовго, 4 години, але цей час я БУЛА. Була відкритою, чистою, вмитою акордами гітари і оксамитом голосів, була щасливою і вільною.
Вчора я була на вечірці у Наталки Криничанки. Позавчора Андрій Євтушенко запросив, і я пішла. Я познайомилась з неймовірно творчими людьми, про яких чула, але яких не чула...і не бачила. А тепер я маю їх контакти. І знаю, що коли творчість полізе через край - маожна зустрітись, поговорити, приборкати, чи спустошитись, щоб знову наповнитись.
Я познайомилась з досконалим поєднанням краси внутрішньої і зовнішньої, Сашею Касьян. Це щось янгольське, щось свіже, щось живе, що тремтить і міниться в її виразних очах і в голосі. І ця посмішка.... Коли бачиш і чуєш таких людей, десь глибоко в душі йде дощ, травнена злива і сам стаєш чистішим.
Познайомилась з гостями Живосилом Лютим та Вихреславом Любенським. Шаленої енергії чоловік. Він нею бавиться. Окрім того, він бавиться голосом, струнами і серцями. Відповідальність величезна... Але він справляється.
Врешті-решт, познайомилась з Оксаною Кришталевою (яка дала мені адресу журналу, куди можна подати свої твори), Наталкою Криничанкою, Богданом Лялькою і ще з кількома сонечками.
А ще, я там встигла прочитати кілька віршів... Їх слухали, їх хотіли чути... Невже це і є той космічно-зоряний час, коли матиму змогу спілкуватись з людьми інтелігентними і творчими, коли розвиватимусь в такому оточенні в тому напрямку, який мені потрібен?
Я щаслива, щаслива безмежно.

П.С. Спочатку була кава.... Дякую djabchyk... Він знає за що...