Сон.
Дивна місцина, де трава і квіти лише близенько біля води. Йду дорогою, якою, схоже, ніколи не їздили авта, лише ходили люди. Але ходили багато і часто, тому йти не складно. Мені було там комфортно: ні спекотно, ні холодно.
На річці працювали люди. Справді на річці, по коліна у воді. Я вирішила, що вони щось садять. Навколо річки росли яскраво-жовті квіти.
Я бачила жирафу: вона нахилила голову і я погладила її по задоволеній морді. Хтось сказав: вона б хотіла з тобою поговорити, але ти, на жаль, не знаєш її мови. Сумно...
А потім пішовши за водою я натрапила на кипляче озеро. Це було щось неймовірне - я ще ніколи такого не бачила. Великі бульбашки підіймались до поверхні і тихо тріскали.
Я стояла і дивилась. Любила те місце і той час.
Зовсім не хотіла прокидатись.
Розбудив телефонний дзвінок.