Сьогодні тривожно на душі і приємно. Хочеться зачинитись в кімнаті і навіть не відчиняти двері; просто нехай стукають, щоб не було абсолютно тихо.
А ще трішечки хочеться плакати. Плакати всередину, щоб змити дивний трепет.
Таке враження, що я скучилась.
Справді: що це?
Невже я скучилась за Ним? Невже мені сьогодні неспокійно, тому що хотілось таки побачити Його? Хм...
Краса...
Дивний стан...Горять щоки...Запалені очі...Тиша...
Жодних передчуттів і бажань...Апатія...
Хочеться в гори. Лежати на сіні і вдивлятись в хмари. Слухати, як співає птаха в глибокому небі і грітись в промінні лагідного сонця.
Ще хочеться взяти Когось за руку і тримати.
Мовчати.
Вимовляти очима тепло і світло.
Хочеться, щоб попідвіконню ходили "то дощі, то голуби"...
Хочеться любити відкрито і відчайдушно, взаємно і безумовно...
Хочеться зрозуміти себе...