Вчора була у дивному місці з напрочуд цікавою атмосферою. Маленький кабінет лікаря - оаза в пустелі класичної лікарні. Волошки, ромашки, квіти польові... Ікона зі свічкою, яка горить і вдень, і вночі вже три роки, спалюючи негатив, і повна кімната класичної музики. Пахне кавою і кедром.

Біля входу - акваріум, де преспокійно плавають рибки. Вони нікуди не поспішають, їм нецікаво, що відбувається поза акваріумом, пони паралельно співіснують, розкладаючи у воді яскраві хвости.

Коли двері кабінету відчиняються, класична музика витікає і розливається по всьому відділенні. Медсестри у білих хілітах, як привиди, весело щебечучи блукають по коліно у музиці, і здається, що вони зовсім на неї не зважають...

Учора усвідомила, що в приміщенні, яке наповнюється музикою, почуваєшся невагомим...Теплим...Безтілесим...

А потім мене полікували голочками, пявками, музикою...
І я така жива....



Ще трошки відпочити і я готова літати, як повітряна кулька....І очі, мої очі не болять.....
Колись казали, що всі хвороби від нервів, але багато з них - від хребта...