Учора прийшла додому, застала бардак в туалеті, здивувалась. А потім відчула чийсь погляд.... У кутку туалету сидів голуб, і зацікавлено розглядав мене своїми дивними жовтими очима. Кажу йому: "Хлопче, я зараз в кімнаті відчиню вікно, ти спокійно звідси виходь і лети додому." Він так і зробив. Повільно вийшов з туалету, полетів у кімнату, сів на карниз, як папуга, і продовжував мене розглядати. а коли відчинила вікно - він відразу вилетів.

Коли за годину йшла з дому, на підвіконні сидів голуб, той самий голуб... Я переконана...

Коли пізно ввечері повернулась, кватирка була навстіж відчинена, а голуб сидів на ній...На вмовляння летіти не піддавався...

Можливо, це просто голуб, який вирішив, що живе у нашій квартирі, але поводився він якось дивно, по-людськи все розумів і виконував. І подумалось, що це у велике свято Вознесіння, на дев'ятий день після смерті, прилітав дідусь.... І якось добре стало і тепло....