Треба десь про це розказати. Бо в мене вже голова розколюється від різних думок. Така от халепа: при обстеженні у лікаря у мене в грудях знайшли якесь затвердіння. Чекаю зараз, коли можна буде пройти УЗІ, бо його треба пройти лише в певні дні циклу функціонування жіночого організму. Як я не люблю чогось невідомого. Як я не люблю чекати. І розказати, поки не дізнаюсь напевно, я нікому не можу. А якщо мої переживання виявляться безпідставними, то навіщо батькам зайві нерви? А якщо подумати глобально, то більше ні з ким і не хочеться ділитись. Кому потрібні чужі проблеми, якщо всім і своїх вистачає? Кому я взагалі, крім батьків, потрібна?
Та й, напевно, там нема нічого поганого. Ну просто не може бути. Я ж ще мала для цього. Але все-таки якось моторошно, особливо після відвідин інституту онкології (там зроблять узі). Там була жінка, у неї не було однієї груді. На це страшно дивитись. Дуже страшно.
Майже напевно, я застудила груди просто, і це просто прояв застуди. Але ж я, дурень, сиджу і накручую себе, уявляю саме найгірше.
Так, все, поки не обстежусь, обіцяю собі про це взагалі не думати. Дурень я такий.