Прозоро-високе небо вже напитане холодом... Здається, воно - вицвіла скатертинка. Небо вицвіло. Чи відцвіло? Все колись відцвітає...

Маленький паросточок проростає, квітне і відцвітає...

Спочатку весна, потім літо... А тоді осінь. Хочеш ти її чи не хочеш.

Народжуєшся, живеш-живеш...А тоді вмираєш. Хочеш ти цього чи не хочеш.

...Повітря таке прозоре, що знайомий пейзаж навкруги здається якимось нереальним. І ти напружуєш зір, довго-довго вдивляєшся в мерехтіння небувалої яскравості зелень дерев, ніби хочеш ввібрати її, запам'ятати кожен листочок.

…А тополі біля двору вже проворять передосінню репетицію, і раз по раз під поривами вітру в повітря злітають пожовклі листочки. В дворі їх вже ціла купа, і вони приємно шурхотять під ногами. Стільки пожовклого листя - то мабуть наслідки небувало сухого літа…

Тринадцятий день останнього місяця літа.