За мить набігли хмари і випав дощ, такий жаданий після стількох неділь посухи. Земля так чекала його, щоб напитися. І я чекала. Чекала стихії, яка б розбурхала нуднуватий затишок душі і подарувала б грім, блискавку і живодайну воду з неба, яка б позмивала пилюку з дахів, яка б омила спраглу на праження душу і бодай на коротку мить дала відчути смак життя...