Вона йшла собі кудись,не відчуваючи під собою землі.То здригнеться й побіжить,то знову ледь тягне за собою ноги.Щось сталося в її житті,але що саме?..
На небі з*явилась блискавка,було чутно грім,ніби десь проїхала колісниця,за дощем не було видно світу.Така стихія відповідала її теперішньому настрою.Вона плакала... .Але дощ не хотів,щоб сльози залишили свій слід на її обличчі,тому одразу змивав їх.Ось нарешті вона зупинилась і закричала:"чому?"-це був крик душі.Вона не розуміла,як їй бути,як далі жити...без нього.
Непомітно вона опинилась на галявині на яку ще жодного разу не ступала,але чомусь ця місцина була їй доболі знайома.Дощ перестав,хмари розтанули й з*явився повний місяць з яскравими зірками.Сльози висохли,як тільки вона побачила ці очі:глибокі,темно карі,проникливі,повні надії;вони так і притягували її погляд.Вона стояла заворожена.Почувся голос.Вона розуміла,що це зверталися до неї,але в неї відібрало мову...


Як ви гадаєте чим закінчилась така несподівана зустріч?
[699x489]