Інколи думаю : " руки-ноги є, нічим не хвора,все в достатку і чого мені не вистачає в цьому житті?"
а не вистачає того,що все життя так намагалась всім подобатись,щоб мене любили....І що тепер,ну люблять мене і толку...Яку мене люблять? Я навіть не розумію яка я насправді...чого мені треба,чого хочу від цього життя..Я у 18 більше знала чого я хочу ніж зараз...Мене коробить і викручує від того,що я не розумію яка я....Мені стає легше на душі лиш тоді коли нап*юсь до свинячого визгу і роблю, що хочу,бо тільки тоді мені байдуже подобається це комусь чи ні,я можу бути собою і не турбуватись нічиєю думкою...Знову пишу і знову не можу виразити те,що насправді болить...