Німий крик

Мамо, ти чуєш, мамо!
Я вже живу віднині:
Мамо, вже б’ється серце
В мене, в новій людині.
Чуєш, як кров пульсує
В такт із твоєю, мамо.
Разом із твоїм серцем
Моє стукотить так само.
Мамо, я хочу жити,
Рвуся до сонця, світла,
Чую, як сходе жито,
Чую – земля розквітла.
Мамо, ти чуєш, мамо,
Я хочу на тебе дивитись,
Я так поспішаю , мамо,
До тебе на світ з’явитись.
Я хочу дивитись в очі,
Я хочу тебе любити,
Невже я багато хочу?
Мамо, я хочу жити!
Я хочу в життя прийти,
І раптом… та що це, мамо?
Мамо!.. Невже це ти?!
За що ти вбиваєш, мамо?!
Мамо!
Та зачекай…
В мене ж ще сил немає.
Мамо, пусти у рай.
Мамо, матусю, ма…
Здригнеться земля уся
І камінь застогне з муки
Будь проклятий той, в кого
У крові дитячій руки.
І злине в небесну даль
І сонцю не дасть світити
Оте стоголосе «ма!»,
Якому не дали жити!
[400x266]