Осінньо-зимня пора чомусь завжди видається такою нудно-роздратованою, що хочется шкребтися нігтями у віконне скло та тихо шипіти як дикі коти на сьогодення.  Літо видалось таким легким та дійсно МОЇМ що зиму німи то чиясь... весь мій час належить комусь а не мені. на що я витрачаю свій час?

Чому все так швидко минає а я нічого не встигаю помітити. 

обличчя навколо розмиті як на швидкісті 120.

кровообіг ще швидше

від серця до обличчя.

А пальці змерзлі та ніжно-блакитні.

НІчого не гріє. Варіжки, батарея, чиїсь теплі руки, власне проміжніжжя.

Поверніть літо.