Нам немає про що розмовляти.
Наші балачки пусті рівно як англійське вітання How do you do на котре навіть не тре* відповідати.
Я пишу етюди.
Ти зустрічаєш літаки.
Все нормально.
Усе сіметрично.
5 хвилин розмови з незручними мовчанками в порожнечах між банальностями.
Я тєбя люблю.
І я тєбя люблю.
=
How do you do
Что у тєбя новєньокого?
Да нічєво, пішу етюди.
А як мені розповісти що я подумки знімаю кліпи на улюблені пісні, кожного вечора спостерігаю як сонце криваво втікає за ахроматичні будівлі та все частіше зустрічаю неочикувані кавалки минулого?
Це треба ПРОЖИВАТИ зі мною.
Ніколи не розповісти чим пахнуть степові дощі та якого кольору небо, відображене в очах навпроти

How do you do, Любий