перехід з весни в літо видався надиво холодним та теплим водночас.
Дощить.
Сильний вітер.
Пар з рота.
Ми сиділи на ковдрах-каріматах-землі, пили щось енергетичне та дивилися кіна.
Всі навкруги були знайомими і навіть кіна, котрі я бачила вперше здавалися вже баченими.
В цій купі знайомих та близьких самий час почуватися ймовірно самотньою.
Самий час вперше спробувати нюхательний ментоловий табак та пообіцяти більш ніколи його не нюхати.
Самий час пообіцяти якійсь російськомовній дівчинці зустрітися з нею наступного разу і не записати її номер.
Самий час пити солодку каву з термосу Рево, загорнувшись в пухову ковдру Тараса
Це час коли little dreams come try - всі крамнички з ароматичними паличками вже зачинені а якийсь хлопець позаду запалює таку, ніби підслухав мої думки.
Це час обгризати нігті.

Час згадувати про тебе.