Янголи серед нас. Вони відчувають коли тебе немає зі мною та пригощають мене рожевим шоколадом, которого я не бачила в нашому місті більше року. Янголи малюють за мене іспити та курсові. Чи то вони хочуть щоб мені було легше чи то на небі їм сказали так робити. Я впевнена, що янголи плачуть вночі. Вониж-бо янголи і немає тих, хто піклуватименться про них. Допоки не проп*ють свої крила.

я теж колись була для когось янголом. Лікувала чиїсь рани рожевою слиною. Ми усі були чи будем янголами для когось, дивлячись на свої драми крізь заплющені очі.

А сьогоді зранку я навмисно випещувала себе до бездоганності, розраховуючи на глибокий фєтіш від фото виставки "дівчата знімають дівчат". ЗВіснож, якісь сумніви з приводу трушності у мене виникли ще тоді, коли я дізналася, що виставка проходитиме в обласній бібліотеці. Бальзаковські тьоті у в*Язаних жильотках та сивим волоссям у суміщі із книжковим пилом вбивали на корені ще в моїй голові увесь фетіш. Але туди варто було піти навіть якщоб то була якась банальна лекція про наркоманію чи нудненька презентація, тому що... Я йшла із Дівчиною-розпатлане-волосся. Вона каже, що розгублюється поруч із Наталкою, - фотографкою, котру ми зустріли на виставці - Я погоджуюсь що це доволі дивно та в свою чергу розгублююсь, вихоплюючи з вітрини її погляд.
Моя інтуіція сьогодні була твереза. Фєтішем і не СМЕРДІЛО. Ми посміялися з віршів, світлин, организаторів, моделей, глядачів, програми і почувалися цілком кумедно. Рахітична жінка з претензією на базарний гламур та елегантність із дівчинкою з тюлєнєвою статурою читали вірші про лізбійський трах у шкільній роздягальні, невпевнено торкаючи одна одну за руку, незграбно та соромлячись. Кращеб вони не патякали тієї хуйні а просто поцілувалися. Тільки не так як то роблять псевдогламурні німфеткі в провінційних клубах, не розуміючи естетики ж+ж, а по-справжньому. Чуттєво. Ну то таке.
(Ти мене переслідуєш іншими людьми. Асоціаціями. Спільними знайомими. Кращеб Рево не приходив туди. Все одно виставка гівняна)

ЗА 20 хвилин після відкриття виставки ми вже сиділи із Дівчинкою-розпатлане-волосся в кав*ярні, бо залишатися в тій кумедній атмосфері Ж+Ж=бидло не було сенсу. Я вчуся жити без тебе. Піврічний досвід життя без подиху.
Вона замовила собі чай з дибілкуватою назвою санта-барбара. Чому ж тоді він так по-справжньому пахне тим трав*Яним збіром, котрий ти так любиш?

Думати про себе. Тебе. кого їбе?

Якщоб Микола Тесла був моїм френдом, він обов*язково навчив би мене як передати своє кохання за тисячі кілометрів на південь. Він би вигадав пристрій. Пристрій дихати без кисню. Пристрій жити без тебе. пережити. Не так вже й довго.