З того часу, як тебе нема, за вікном злива.
Все навкруги болить.
Вулиця хвора вітсутністю тебе.
Хвора без тебе.
Хвора на тебе.
Тобі там, напевно, спекотно, а у мене вогкі очі.
Вогкіші за дощ.
Я би стікала твоїм витонченим обличчям на шию, ковзнула по грудях до серця, щоб випаруватись звідти, мішаючись з твоїм подихом.
Десь в сусідньому вимірюванні ми релаксуємо в твоїй кімнаті з двома великими кухлями тибетського чаю, дивлячись тупеньку американську комедію, або драму, котрі ти ненавидиш так само, як те, що я про тебе пишу.
Але ж за вікном все п*ятий день злива.
Нехай ці краплі цілунками випадуть на тебе.
За тисячі километрів