Я сьогодні весь час усім посміхаюсь.
Це у мене невротичне, чи то пак, нервове.
Я не знаю що тобі зараз казати, чи про що мовчати... тому міцно тримаю за руку, сподіваючись, що ти сам мене прочитаєш.
Залишай відбитки своїх лінії життя та кохання на моїх долонях, а я притулятиму їх по черзі від серця до обличча, шукаючи твій запах.
Відстані - це ще одна причина бути ближче.
Отак.
Не розтуляй обіймів, це ж останні секунди.
У мене віднялися очі, пальці, вуха, язик.. я тільки чую твій запах.
Набираю в легені та затримую.
На пів року.
Пів року без подиху.
Здається, ти кажеш що Кохаєш Мене та цілуєш у кутик рота.
Я ще я відчуваю шкірою як ти посміхаєшся, бо все буде добре.


Краєм ока помічаю твої очі.
Нє. То твій тато за кермом везе мене додому..