мабуть, слід шось написати за такий довгий час. щоденники ж бо для того щоби в них писати. чи краще сказати , нити.
сьогодні нити мені не хочеться. така весна навколо, Я майже щаслива. сни приходять уже не як рятунки, а як передвісники нових емоцій. в інтернеті з"являюсь все рідше. це горе постійно бути он-лайн.
в хлам втомили вже чоловіки і мальчікі (закохані в мене і не закохані - перші покірністю, другі віртуальності буття свого андрогінного ха-ха)все частіше і все нахабніше сміюсь. уже й сама боюся того сміху. в корані сказано, шо сміх, то від пекла, поштиві люди завжди здержані..ха-ха!!! шо мені ваш коран з вашою поштивістю, шо мені хтось???
у кожного свої принади.
напевно, скоро буде дощ. і Я його хочу. сидіти на підвіконні звісивши ноги , і думати про то, шо Я вільна)) О!!!!
П.С. хочу також на берег океану і кохання як у фільмах Ренати Літвінової
[320x400]