давно хотела запостить...нет не надо...нет это дерьмо...нет надо...нет уж давай...нет не буду...иди в жопу...буду делать что хочу...не вздумай...я тебя возненавижу...ты это уже постила...нет неправда... правда-правда полистай днев...неправда...курва давай уже лепи свою писанину...давай окончательно загадим интернет...не буду...нет уж давай давай раз начала...нет блядь не буду отъебись никому это нахуй не надо...нахуй не надо...никому...
И тут - истина.

Одягнена, я в крижаній воді вже котру годину,
Лежу у ванні.
Мої контрафактні лівайси чавкають дивно,
Мої контркультурні думки зникають повільно,
І падає сніг на очі, на губи, на шию.

І тане, як шоколад в руці дитини.
Брудна гидота.
Таємними знаками вуду вкриває спину,
Слиною капає, рве не шматки грудину.
Молюсь, щоб від мене лишилась хоча б половина.

Куди моє все? Куди моє ділось минуле?
Туди, куди й інше.
І все, що про себе мовчить, загубили й забули.
Герої це ті, які десь потрапляли під кулі,
А справжніх забули, забули, забули, забули.

Зтирається все, що було тут живе, і шукати
Вже не потрібно.
Приходять мінти і питають кого рятувати.
Котися, пепс, лайк е роллінг стоун, твою мати.

[600x491]