Білогоро́дка — село Києво-Святошинського району Київської області, розташоване на правому березі річки Ірпеня, за 22 км від Києва, з яким сполучене шосейним шляхом, і за 8 км від залізничної станції Боярка.
Білогородка (давньоруський Білгород) за часів Київської Русі відігравав подекуди важливіше суспільно-політичне значення ніж Київ. Знаходився з Києвом зовсім поряд (20 км) за день верхи можна було декілька раз з'їздити туди й назад. Тут була княжа і єпископська резиденція. Під стінами Білгорода не раз відбувалися бої, які вирішували долю всієї Київської держави. За своїми розмірами він перевищував такі давньоруські міста як Переяслав, Чернігів, Рязань, і не поступався західноєвропейським столицям. Залишки міста наразі добре збереглися. Дотепер на березі Ірпеня можна побачити його потужні укріплення – глибокий рів і вал заввишки 20-30 м що оточували місто, яке займало площу 120 га. Великий Білгород було вщент зруйновано під час монголо-татарської навали, і не скоро він відродився.
Один з епізодів тривалої боротьби з печенігами відбито у легенді про «білгородський кисіль», записаній в літопису під 997 роком. У ній розповідається, як печеніги, скориставшись відсутністю Володимира Святославича, обложили Білгород. В місті почався голод. За порадою винахідливого городянина жителі викопали два колодязі, в один з них опустили діжку з киселем, в другий — з медом і почастували ними запрошених печенізьких послів. Повіривши, що сама земля годує білгородців, печеніги зняли облогу.
Стелла з історією заснування Білгорода.
Щоб піднятися на верх потрібно пробиратися городами, але воно того варте.
"Літописна криничка" ІХ віку, в сучасному оформленні.
Внизу спокійно тече Ірпінь, а на тому березі с.Ігнатівка.
Дубовий хрест.
Праворуч від хреста видно село Гореничі.
Ліворуч - високий вал.
... час повертатися додому....вперед, на Київ! 
