Я розправлю свої крила
Полечу за небосхил
Полечу на милу Україну
У країну своїх снів

Де Дніпро мирно тече
Сіра качка кряче
Де Говерла в високості
Там кобзар все плаче ...

Я розправлю свої крила
Полечу за небосхил
Полечу на милу Україну
У країну своїх снів

Ти не плач кобзарю,
Ти поглянь навкруг:
Кожен українець українцю друг!
Жовтого збіжжя неозорії лани,
Міцних воїв стрункі ряди
Йдуть за горизонт
До краю землі...

Я розправлю свої крила
Полечу за небосхил
Полечу на милу Україну
У країну своїх снів

Я розправлю свої крила
Полечу за небосхил
Я на милу Україну
У країну своїх дідів

Я відкрию свої очі, встаючи з ліжка
А надворі все та сама похмура бруківка
Та я вірю що мої нащадки
Побачать зелені сади...
Побачать неозорії лани...
Побачать воїв стрункії ряди

Я розправлю свої крила
Полечу за небосхил
Я на милу Україну
У країну своїх снів

Я розправлю свої крила
Полечу за небосхил
Я на милу Україну
У країну своїх мрій