Настроение сейчас - я - не я

Нарешті закінчився дощ.. сонце.. чомусь не гріє.. з грудей по тілу розповзається холод.. Перетворююсь на несвідому машину.. зранку - на роботу, ввечері - щось пожувати і спати, а потім знову ранок.. відчуваю, що дах потрохи стартує і збирається кудись їхати.. Менеі бракує людей.. людей, з якими можна посидіти і ПОМОВЧАТИ. мені набридло говорити.. я втомився. але мовчати самому не хочеться.. минулих вихідних був у горах.. хочу там залишитись. просто заснути під старою сосною і більше ніколи не прокидатись.. розчинитись у криштьалевому повітрі, стати часткою природи. мені не вистачає ЇЇ.. бракує ЇЇ сміху, ЇЇ голосу..
Все навалилось на купу, з під якої все важче і важче вибратись. Стільки вже накипіло.. Що найдивніше, що позитивного набагато більше, аніж злого, але неможливість поділитись цим позитивом перетворює усе в дивну суміш..