[500x375]
Слова, наче розірваті струни гітари.... ріжуть вуха....грають на нервах... Вони блукають у голові у пошуках виходу, але не знаходять його... тому врізаються глибоко у мою свідомість...і живуть там доти, поки не приходить повне усвідомлення їхньої суті....А потім приходять думки.... вони, іноді, дуже болючі.... і від них течуть крапельки по обличю... але все це миттевості, вони проходять...а за ними йдуть слідуючі миттевості... І так усе життя..... ми живемо у словах зі своїми страшними думками.... Іноді страшно, іноді приемно...а іноді...хочеться вмерти.......

Мені більше нема чого сказати.... Але більш за все у житті....мені хочеться бути счастливою....

А зараз мені хочеться зайти до кімнати теплих кольорів.... з білим ліжком... і рідною людиною.... и мені дуже шкода, що все так виходить.... мені дуже шкода..... мабудь, мені краще піти, щоб не псувати життя іншим людям....