[233x349]
Була у Франкфурті. На минулому тижні. У відрядженні. То було щось неймовірне, таких вражень в мене ще не траплялося - я ніколи ніде не була за кордоном, хіба що в Росії. Звісно ж я про все це читала та бачила у фільмах, але то все дає уявлення, знання, але не відчуття. А відчуття було таке: ото де Європа.. Все геть по-іншому, люди якісь як і не люди наче, вираз обличчя якийсь чужий, риси нетипові. Але власне про німців важко було скласти однозначне враження, оскільки Франкфурт - то є багатонаціональне місто, особливо під час цієї величезної виставки. Там відсотків 50 мабуть німців, усі інші араби, китайці, індійці тощо. Дуже боялась літака, але виявилося, що він на мене аж ніякої негативної дії не має, сиділа собі фоткала крізь віконце хмари і гори. Якби не потрібно було весь день тяжко працювати, то я б мабуть відчувала себе як маленька дитина, що тільки починає пізнавати світ - стільки всього незвичного та невідомого. Але зостатися жити я б там не змогла, це факт, навіть не через якісь патріотичні почуття, а просто я б там втопилася у цьому мотлосі із доріг, багатоярусних метро, переходів, хмарочосів, там би точно не знайшлося для мене місця. Хоча та місцинка, де ми оселилися, Кронберг, була досить спокійна й привітна. В останній день нам вдалося піти трохи погуляти пізно ввечері в центрі - то було надзвичайно. Видовище нагадувало стилізовані листівки із видами старовинної Германії - строкаті будиночки, бруківка, що змією в'ється у напрямі замку на горі, усюди вітрини маленьких магазинчиків, та привітні вивіски ресторанчиків, усюди ідеально чисто та дуже тихо. В один із таких ресторанчиків ми зазирнули і теж отримали море вражень - домашній стиль, усе таке традиційне, сам господар присів до нас за столик, бо ж ми були єдині відвідувачі і багато усього цікавого розповідав, аби ми не нудьгували.. Дуже б хотілося приїхати туди не по роботі, а просто відпочити, погуляти, подивитися навкруги..