Була в Харкові на весіллі у друзів.. Дійсно, воно все як у всіх, одні й ті ж звичаї, та ж сама послідовність, атрибути, але.. щось таки різниться.. Мабуть очі у всіх різні, і в кожного своє щастя. Я про наречених. І здається, що мені ніколи б не набридло дивитися у ті очі, в кого щасливі, в кого перелякані, в кого гордовиті, цікаві, занепокоєні і т.д. Було там покладання квітів до меморіалу і шкода, що в мене не було власного фотоапарату.. Живучи у маленькому містечку, я до таких видовищ не звикла просто :) Уся площа була заповнена нареченими у весільних сукнях. Хто в білому, хто в рожевому (наша була в світло-зеленому). Їх було стільки! Це б нагадувало бал у 19 столітті, якби не купки напівп'яних гостей, деякі з яких вигляд мали дуже кримінальний і ніяк не вписувалися в антураж 19-го століття зі своїми джинсами та кожанками в якості святкового одягу :)