Вже починається мандраж перед дорогою. Завжди чомусь хвилююся. Швидше б уже в автобус, перераховуючи подумки усі забуті речі, fleur у навушниках, темна дорога, що її розрізає світло фари (я завжди намагаюся сидіти спереді, коло водія) і починаються усілякі вигадки. Я наприклад завжди їдучі в автобусі вигадую собі, ніби автобус потрапляє в аварію, я усіх рятую, а мені тоді президент вручає медаль :)) або Яник, але в Яника я медаль не беру, бо мені огидно на нього дивитися і я тоді шось кажу і усі мене дивляться по телевізору і т.д. і т.п. А що? можу я хоч іноді думати про всяку дурню??