є в мене така собі таємна скринька.. Я туди ховаю речі. Різні. Наприклад там є: обгортка від шоколадки, квиток на трамвай чи тролейбус у Орлі, недопалена сигарета, стрічка, заляпана клеєм саморобна валентинка, пір'їна і ще багато чого. Здавалося б безглуздий набір речей, але.. Я її вже давно укомплектовую, ту скриньку. Кожна річ означає якусь людину чи подію, нагадує про неї. Колись я найбільше боялась, що час позтирає з пам'яті усе, що мені було дорого колись. Але якось друг сказав: якщо будеш хапатися за минуле, в тебе ніколи не буде майбутнього.
Вчора перебирала ті речі.. Спогади як спалахи, як старенька затерта книжка з дитинства, знайдена під піаніно, яке не здвигали з місця 15 років. Гортаєш її пожовклі сторінки і починаєш почуватися так само як тоді. А тоді ж бо все було інакше. По-іншому світило сонце. І повітря було не таке.. Якось сумно і дивно.
Мабуть і правда треба ту скриньку викинути..
[639x433]