Чому ми деколи робим чи кажемо саме те, а не щось інше?

Чому деколи ми так захоплюємось грою, що не бачимо як ненароком ображаємо друга?

І чому не завжди ми можемо розпізнати коли нас ображають зумисне, а коли ненароком?

Я колись прочитала: "Вибачатися треба тільки за те, що протилежне твоїй суті" Я згодна. Але чи властива нам тоді дурість, і чи треба за неї вибачатись? Напевно треба. Хоча б тому, що якщо не вибачишся, то ти вдвічі дурний. "Треба бути дуже сміливим щоб признатися у своєму страху" А у дурості? Я признаюсь.