Розплющ очі і побачиш небо...

Шлях не завжди буде темним - світло попереду. Деколи йти стає тяжко і здається що виходу немає. Тоді дуже потрібно відчути підтримку друзів. Тільки сильна людина наважиться попросити допомоги. Але недавно я зрозуміла одну важливу річ - якщо у тебе є в кого попросити поміч, то зазвичай просити не треба - вони самі зрозуміють.

Є тільки дві речі у світі, за які я віддам життя - сім'я і друзі. Ніхто і ніколи не посміє їх образити чи зачепити. Вони - мій якір, і я нікому не дам їх скривдити. Деколи вони не приймають моєї допомоги, деколи вона їм просто не потрібна, але я готова для них на все.

І я починаю помічати, що мені подобається бути "зливним бачком" для своїх друзів... Їм легше коли я їх вислуховую. Приємно бути корисною...)