Настроение сейчас - дивне якесь.

Час - це така абстрактна речовина... Яку намагаються виміряти конкретними цифрами. Проте вимірюй, не вимірюй, абстрактне залишається абстрактним. Інколи час стрімко біжить, і ти за ним не встигаєш, інколи він тягнеться.... Принцип відносності Енштейна. Геніальна людина була, так. Та я хотіла сказати інше...

Я хотіла вибачитись... Що я не встигаю за часом. Що, як вам здається, забуваю про вас... Проте я не забуваю. Просто... Не вистачає часу. Такий період у житті. Складно. Але все ще буде... Буде час жити. І колись, з дипломом ІПСА у кишені я прийду до воріт Карпенка-Карого... Подивлюсь-подивлюсь, і, мабуть, піду.... Бо мрії тим і відрізняються від цілей, бо мрії тому і мрії.... Щоб шість років вивчати вищу математику, думаючи про майбутнє у театральному вузі, а потім прийти до його воріт і просто піти. У справжнє майбутнє. До справжніх цілей.

А крім театрального... Я колись напишу сценарій. Щоб потім залишити образи лише байтами на моєму ноутбукові (який в мене буде, бо це не мрія, а мета). А мрії залишаться мріями.